Вакансія на вбивцю
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 978-966-2938-54-8
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Вакансія на вбивцю». Краткое содержание книги:
Під час проведення кінофестивалю «Молодість» знаходять задушеною юну симпатичну акторку. Здавалося б, безглузда смерть! Відсутність мотиву робить розкриття вбивства проблематичним, та коли до розслідування долучається відомий журналіст Авенір Дейкало, у зловмисника зникають шанси уникнути викриття. От тільки чи є душогубцем той, на кого так промовисто вказують докази?
Відповідь знайти непросто, бо один кримінал тягне за собою інший — не менш страшний. Розгадати ребус можете спробувати і ви, прочитавши новий роман авторки детективних романів киянки Наталі Паняєвої, а ми гарантуємо карколомну інтригу, динамічний сюжет і вкрай несподівану розв’язку!
— Не бачу проблеми! Побалакай з ним іще раз.
— Саме це я і збираюся зробити.
Дементій підійшов до дверей і покликав Івана Рудька, який чекав у холі.
— Я хочу поговорити з Гаранджою. Він у готелі?
Перепитавши в адміністратора, Рудько повідомив:
— Його тут немає. Ви хочете, щоб я його розшукав?
— Ні. Попрохайте адміністратора попередити нас, коли він з’явиться, — запропонував Дементій. — Ми не шукатимемо його. Зрештою, він відома людина, тож ми повинні бути чемними. — Він посміхнувся. — Почекаємо, поки він повернеться.
Але за кілька хвилин майор таки віддав розпорядження знайти Віталія Гаранджу і привезти його до готелю «Палас».
Увесь день Маргариту мучило питання: чим зараз займається Гаранджа. «До дев’ятої години ранку я все залагоджу, — сказав він їй. — Мені здається, тобі не доведеться віддавати свої діаманти». Як він міг залагодити? Ці кляті фотографії… Знаючи жінок на кшталт пані Назарук, Маргарита розуміла, що з нею жарти кепські. Доведеться терміново платити, але ой як не хочеться! Та інакше вона відішле фотографії до ментури. Проте Віталій завжди дотримував слова.
Він рідко коли її підводив. І все ж Маргариті було б спокійніше, якби він розповів про свої плани. Як же важко стирчати тут і чекати невідомо чого! «Віталій повинен знайти вихід», — казала вона собі. Але який?
Поки Маргарита сиділа в кінозалі і думала про що завгодно, тільки не про сюжет фільму на екрані, пані Назарук попрохала одну з дівчат зайняти пост на дивані у передпокої, а сама знову почалапала по сходах до потайної кімнати, щоб подивитися, як там Геннадій. Вона дуже хвилювалася за нього. Один із ментів проговорився їй, що в них досить доказів, аби запроторити Геннадія до в’язниці за вбивство дівчини. Які, цікаво, докази він мав на увазі? Те, що Геннадія бачили на сьомому поверсі після вбивства жінки? І тепер усі новини передають опис його зовнішності. Якщо завтра менти не знімуть спостереження за квартирою, то як зробити так, щоб Геннадій вибрався звідси непоміченим?
І Тетяна Іванівна поспішила до Калача…
Віталій Гаранджа непомітно, наче примара, вислизнув з кімнати, де перебував. Він зняв черевики, щоб не чутно було кроків. Добравшись до шафи, чоловік притулив до неї вухо. Йому пощастило: він почув легке клацання — спрацювала пружина. Віталій чекав, його серце калатало, він напружив слух, намагаючись не пропустити жодного слова.
— Тобі що-небудь потрібно, Геннадію? — запитувала жінка. — Ти не хочеш попоїсти?
Віталій Гаранджа посміхнувся. Отже, Калач тут. Він відійшов і тихо повернувся до себе в кімнату. Геннадій тим часом бурмотів:
— Усе гаразд, все гаразд. Ну для чого ти мене розбудила?
— Я просто вирішила перевірити, як у тебе справи, — жінка погладила його по руці. — Ти їсти хочеш?
— Ні, не хочу. Все гаразд, — він заплющив очі.
Пані Назарук бачила, що він п’яний як чіп.
— Дай мені спокій, добре?
— Я скоро піду, — заспокоїла вона Геннадія, важко опустилася на стілець і посиділа біля нього, поки той не захропів. Потім вийшла з потайної кімнати і спустилася по сходах.
— Ну, добре, — сказала вона, відпускаючи дівчину. — Йди. Але будь обережною.
Та кивнула і вискочила з квартири.
Пані Назарук щось пробурмотіла. Вона щиро вірила в заробіток і вважала, що те, чим сама вона займалася в молодості, цілком годиться і для інших дівчат. Тетяна Іванівна знову всілася на диван і, взявши журнал, почала його гортати.
Віталій Гаранджа тим часом пробрався тихцем коридором і визирнув з-за рога. Пані Назарук зацікавлено щось розглядала. Пересвідчившись, що вона йому не перешкодить, Віталій обережно пройшов до шафи з секретом. Тут він зупинився, озирнувся навсібіч, потім узявся за ручку і дуже повільно повернув її. Двері трохи прочинилися, і Гаранджа був уражений тим, що дивиться в цілковиту темряву. Він прислухався і, нічого не почувши, ввійшов у шафу, зачинивши за собою двері. Дістав запальничку з крихітним синім ліхтариком, запалив його. Він розумів, що десь тут повинна бути схована пружина. Дуже швидко знайшов її, натиснув і… опинився у маленькій кімнатці.
На ліжку у кутку хропів Геннадій Калач, важко дихав уві сні, час від часу щось бурмотів. Гаранджа підійшов поближче, постояв, поспостерігав, як Геннадій спить. Тоді витяг з кишені ніж, сів на ліжко і легенько потрусив п’яничку за плече.