Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Однак на завершальному етапі війни Червона Армія повністю опанувала мистецтво злому будь-якої оборони. Рецепт: зосередити в обраному місці 7–8 тисяч гармат. Щільність на ділянках прориву — 300–350 гармат на кілометр фронту. Рекорд — 468 гармат на кілометр. Ще до зосередження артилерії було потрібно підвести до вогневих позицій десятки тисяч тонн снарядів.
Вся ця вогнева потуга раптово обрушувалася на голови ворогів.
Артилерійська підготовка на заключному етапі війни зазвичай бувала швидкою — півтори-дві години, а то й менше, але винятково інтенсивною.
Без жодної перерви артилерійська підготовка переростала в артилерійську підтримку. Тобто спочатку кілька годин обробки переднього краю. Момент завершення артилерійської підготовки — це момент початку атаки. Попереду — важкі танки прориву, услід — густі лави піхоти, за ними — важкі самохідки. Завдання артилерії — стелити вогневий вал суцільних розривів попереду військ, що наступають. Вогневий вал міг бути подвійним. Від першої ворожої траншеї в глибину оборони противника котився перший вогневий вал. Супротивник, перечекавши артилерійську підготовку, а потім і вогневий вал, займав вогневі позиції для відбиття атаки. Проте слідом за першим валом ішов другий. А вже потім — танки, піхота, самохідки.
Коли піхота з танками та самохідками безпосередньої підтримки просувалися на декілька кілометрів крізь оборону противника, через пролом залучали до бою танкові й механізовані корпуси чи навіть танкові армії.
В ідеалі слід було робити «чистий прорив», тобто зламувати оборону противника на всю глибину для того, щоб танкові та механізовані з’єднання не витрачали сил на завершення прориву, а вільно і без перешкод виходили на оперативний простір.
4
Метод чудовий. Однак у нього були серйозні недоліки.
Насамперед жахлива витрата матеріальних ресурсів.
Під час війни для злому оборони противника Червона Армія використовувала переважно:
76-мм гармати ЗІС-3. Маса осколково-фугасного снаряду — 6,2 кг;
120-мм міномети. Маса міни — 15,9 кг;
122-мм гаубиці М-30. Маса снаряду — 21,7 кг;
122-мм гармати А-19. Маса снарядів — 25 кг;
152-мм гаубиці М-10 і Д-1. Маса снарядів — від 40 до 51 кг;
152-мм гаубиці-гармати МЛ-20. Маса снаряду — від 43,6 до 56 кг;
160-мм міномети. Маса міни — 41 кг;
203-мм гаубиці Б-4. Маса фугасного снаряду — 100 кг, бетонобойного — 146 кг;
280-мм мортири Бр-5. Маса снаряду — 246 кг;
305-мм гаубиці Бр-18. Маса снаряду — 330 кг.
Кожному снаряду потрібні гільза і заряд. Снаряди, гільзи, детонатори, заряди перевозять у добротних і міцних, тобто важких дерев’яних, ящиках.
Навіть один мільйон снарядів, гільз, детонаторів, зарядів і упаковки — це у будь-якому разі десятки тисяч тонн. Усе це треба виготовити, витративши тисячі тонн чорних і кольорових металів, сотні тонн вибухових речовин, титанічну працю величезних людських мас. Чого вартує тільки виробництво детонаторів?
Усе це треба завантажити у вагони й доставити на залізничні станції, розвантажити з вагонів, завантажити на машини, відправити на фронтові склади, знову розвантажити, потім завантажити і відправити на армійські склади, розвантажити. Після того — склади корпусні, дивізійні, полкові. А вже потім — вогневі позиції.
Завантаження та розвантаження здійснювали, як зазвичай, вручну. Отже, тільки на артилерійську підготовку лише в одній наступальній операції, лише на одному фронті потрібно було підвезти десятки тисяч тонн боєприпасів.
5
Друга серйозна вада такого методу злому оборони полягала в тому, що вимагала занадто багато часу на зосередження сил і дуже копіткого планування бойових дій. Тилове забезпечення, тобто підвезення десятків, ба навіть сотень тисяч тонн боєприпасів, пального, інженерного майна, запасних частин, було, певна річ, найскладнішою операцією.
Приклад: під час підготовки Вісло-Одерської операції внутрішньо-фронтові та внутрішньо-армійські перевезення на одному тільки 1-му Білоруському фронті становили 923,3 тисячі тонн (Радянська військова енциклопедія. — Москва: Воєніздат, 1976. — Т. 2. — С. 148).
Підготовка великої наступальної операції вимагала щонайменше півтора місяця на підвезення матеріальних засобів і підготовку військ.
Та й противник не дрімав. Він завдавав ударів по наших військах під час їх зосередження. Бо ж їх збирали стільки, що промахнутися було неможливо: у будь-якому випадку у кого-небудь поцілиш.