Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

3. Примітивізм

Все це відповідає тенденції, що отримала назву «примітивізму»[458] та надихалася міфом про золотий вік, тобто уявленням про первісне ідеальне життя. Згідно з цим міфом, досконалий стан людського роду належить початку часів, а технічний прогрес стає знаком його занепаду. Золотий вік — це вік Хроноса, згаданого Гесіодом у «Роботах і днях» (вірш 109 ss). Люди тоді жили як боги, ними правила Diké, Справедливість, їхні серця були безтурботними. Тоді не було приватної власності. Земля була родючою та могла прогодувати людей, які не мали жодної необхідності працювати. У Емпедокла перші люди, якими правила Афродіта не знали воєн та були вегетаріанцями[459]. Цю тему золотого віку можна також знайти у римлян. Овідій у «Метаформозах» прославляє цей ідеальний час[460]. Ці люди були сумлінними та доброчесними без примусу та закону. Не було суддів, торгівлі, мореплавства, армії та воєн. Без жодної обробки земля давала врожаї. Водночас, після такого прекрасного початку людській рід почав занепадати. Золота порода людей змінилася срібною, потім — бронзовою, потім — залізною. Остання відповідає актуальному станові людства та є настільки поганою, що Справедливість, Добросовісність та Чеснота втекли з землі та знову піднялися на Олімп. Тоді й розпочався злет цивілізації: почали створювати кораблі, перетинати моря та розмежовувати поля. Почали створювати копальні, щоб вирвати у землі те, що вона приховала, і, таким чином, почали робити зброю. Ця теорія виродження людства пов’язана із теорією старіння світу, що була добре прийнята як епікурейцем Лукрецієм[461], який говорив про «виснажену та втомлену народженням» землю, так і стоїком Сенекою[462], який передбачав фінальну катастрофу, після якої, між іншим, почнеться новий період світу та людство знову проходитиме ті самі стадії розвитку.