Азартні ігри з долею

Проте Франко все ж таки вирішив не надавати йому такої можливості, доки не збіжить термін. Коли протягом п’яти днів до нього не дійде чутка, що хтось зник і не залишив після себе ніяких слідів, буде ясно, який варіант Дуда обрав для гри. Через це Тюдор увесь той час не виходитиме на прогулянку, а піде на неї лише надвечір п’ятого дня; тоді він буде точно знати, що Дуда, сховавшись, чекає на Бонінову поблизу того місця, з наміром, аби сприятливої миті скинути допитливого свідка вниз у прірву, аби все виглядало як нещасний випадок. Було чимало людей, які знали про Тюдорове балансування на краю провалля, тож це не виглядало б підозрілим. Говорилося б таке: «Професор занадто випробовував долю, тож і сталося так, що він однієї миті втратив рівновагу і через це зірвався вниз». Дуді легко вдалося б втекти, навіть якби той лист справді існував. Проте Тюдор вже придумав, як можна зруйнувати плани нападника. Між краєм провалля, на якому він зазвичай стояв, і чагарником, у якому Дуда може сховатися, є з десяток метрів. Якщо він вирішив його вбити, муситиме ту відстань миттєво подолати. Тож саме там на нього очікуватиме пастка; як тільки він почує позаду себе, що Дуда почав рухатися, то Франко так само миттєво відступить убік, і він замість професора полетить донизу.

Однак, може статися й так, що він спробує тихо та нечутно наблизитися до жертви, а тоді застане зненацька чи оглушить ударом якогось великого каменя по голові. У тому випадку треба підпустити його на відстань від трьох до чотирьох метрів; Тюдор мав надзвичайно тонкий слух і в нічній тиші зможе почути будь-який, навіть найтихіший, шелест, тож йому неважко буде зауважити його кроки. А коли він вирішить, що підпустив Дуду достатньо близько до себе, то рвучко обернеться і постане перед ним tete-a-tete. І саме тоді починається повна невідомість, як події далі розвиватимуться, оскільки тут можливий будь-який із чотирьох варіантів.