Азартні ігри з долею
- Автор: Брешан Иво
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книги — XXI
- ISBN: 978-617-614-141-9
- Переводчик: Ірина Маркова
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Азартні ігри з долею». Краткое содержание книги:
«Азартні ігри з долею» не вписуються у канони банального детективу чи трилеру, бо за історією про пошук вбивці криється кохання, випробуване сумнівами, болем, війною, часом; міцна чоловіча дружба, психологічний конфлікт бажаного і дійсного та боротьба головного героя у пошуках себе у повоєнному світі.
Ця трагічно-проста історія не читається похапцем у транспорті, адже стежачи за розмовами героїв про долю, гру, життя та смерть, спостерігаючи за перебігом подій, ви захочете повертатись на сторінки книги знову і знову.
Розділ 11
оли ввечері Франко мостився в ліжко, він навіть не здогадувався, що вже завтра рано-вранці абсолютно змінить рішення. Тільки-но він прокинувся та поснідав, одразу ж пішов на свою прогулянку. Він купив газету, пройшов повз парк Градец на Боніново, там здійснив увесь свій узвичаєний ритуал, а коли сів на кам’яну лаву, першим заголовком, який він побачив у газеті, був: «Пакрацький випадок військового злочину розкрито?». І знак питання наприкінці, який ясно висловлював сумнів у висловленому твердженні. А під ним починався текст:
Вчора в одній з бухт острова Раба море викинуло на берег напіврозкладений труп молодої жінки, яка, як встановив огляд тіла, є Аною Немчич, журналісткою ріецького «Новог ліста» і свідком у справі пакрацького злочину, що зникла з корабля «Славія» 28 травня. У дівчини було перерізане горло, з чого слідство зробило висновок, що її було вбито на кораблі, а тіло викинуто в море. Зважаючи на те, що тоді нічого не було знайдено з її багажу, припускають, що мова йде про вбивство з метою пограбування. Тому й пошук таємничого військового злочинця Дуди зайшов у глухий кут. Інакше кажучи, з тих чотирьох свідків, що залишилися, Зденко Башич загинув в автомобільній катастрофі за невстановлених обставин, Крешимір Шантек помер від харчового отруєння, Младен Лацкович — від крововиливу в мозок; в той час як Степан Вучич відкликав свою заяву, оскільки невпевнений, що «добре все бачив». Опитування жителів Пакраца не дало ніяких результатів. Окрім вище наведеної п’ятірки, ніхто з них не бачив, що сталося того фатального дня, коли було вчинено цю різню, тому що всі перебували в сховищах. Всі їхні обвинувачення — це лише низка припущень, які ґрунтуються тільки на тому, що всі десятеро ймовірних жертв зникли з міста однієї ночі. Врешті-решт, озвалися і пакрацький філіал Хвідра та Товариство добровольців Вітчизняної війни. Згідно із заявами деяких їхніх членів, іншими словами, підлеглих Дудиної військової частини, тих десятьох не було вбито, а вони загинули на мінному полі, коли з Пакраца хотіли перебігти на бік ворога. Окрім того, розкрито й особистість Дуди; припускають, що це Петар Дувляк із Беловара, який відразу ж після операції «Відблиск» переселився з родиною до Австралії, де слід його загубився.
Чи буде на цьому слідство у справі пакрацького злочину завершено, залежить від рішення прокуратури.
Тюдора найбільше вразило те, що було написано про Ану Немчич. Він не повірив у припущення про вбивство з метою пограбування, він знав добре, хто і за що це зробив з нею. Коли загинув Башич, його це особливо не вразило; тоді він взагалі не був впевнений, що перерізані гальмівні троси були причиною нещастя. Та й Шантекова смерть його не особливо дійняла; зрештою він добровільно прибув сюди, аби вручити Дуду в руки правосуддя. Він загинув, до того ж, у чомусь на кшталт рівноправного двобою, де на кону було хто кого, і в якому він витяг коротку соломинку. Проте так само вчинити з цим неймовірним створінням, Аною, яке нікому не заподіяло ніякого зла, може лише звір у людській подобі. До того ж, цей злочин було скоєно без будь-якої причини, оскільки вона повністю відмовилась від будь-яких дій, які б могли загрожувати Дуді. За це Дуда мусить заплатити.
Тюдорові вже не було важливим ні парі з Бонетті, ні вкладені гроші. Він подумав, що мусить зіграти в якусь свою гру і завдяки їй витягти Дуду з нори, в якій він переховується. Для нього це ще й можливість раз і назавжди, принаймні для самого себе, вирішити питання, яке мучить його все життя: чи відбуваються речі в житті за якимось принципом, чи підпорядковуються випадку. Тоді, якщо усім світом володіє якийсь мудрий порядок, хай називається він логосом чи долею, і якщо на його принципах грунтуються стосунки між людьми, у Дуди не вийде уникнути рук правосуддя. Якщо йому вдасться це довести, то Франко більше не займатиметься пошуком; він вважатиме, що віднайшов ідеал філософа — атараксію чи душевний спокій — якого прагнули всі старі грецькі мислителі. Якщо станеться протилежне, якщо Дуді вдасться знову вислизнути, то це означитиме, що цей світ — це лише хаотична маса випадковостей, а істина — лише певний вид людської помсти, око за око, зуб за зуб, яка ні в чому не має переваги над злочином, ба більше, і Дуда має право на існування, незважаючи на все, що він заподіяв іншим. У такому разі Франко не матиме причин перебувати в цьому позбавленому сенсу середовищі, в якому він є лише спорадичною шишкою, яка іноді несподівано десь виникає, наче гриб, і так само зникає.