Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
На другім році науки наступав поділ по спеціалізації. Виділялись в сапери, понтонери, мінери в кріпості, залізничники, телеграфні і прожекторні роти.
Час ішов скоро; ще рік — і по школі. Вибрав саперні батальйони. Тут хіба най — більше можна добуть знання в будівництві, зв'язку.
А тягло мене власне будівництво. Сапер був одночасно будівничим, дорож ником, мостовиком, а навіть залізничником.
І так, я на другім курсі взводним старшим портупей-юнкером в 1-й роті. Іду добре між кращими. На мраморну дошку попасти не надіюсь і не претендую. Але… маю певні можливості.
А ці можливості такі: хто остається в армії, має право вибрать собі каждий батальйон чи полк, включно з гвардійськими. Міг також на час літніх лагерів просити приділу до каждої військової одиниці.
З останньої можливості скористав і "для практичних цілей" був приділений до лейб-гвардійського полку тяжкої кінноти — кінно-гренадерського в Петерго- фі, де був царський двірець з славними фонтанами.
В цім полку одбував службу мій свояк по лінії Зубів. Тим часом пізнав столицю, а властиво ті міста, де можна побачить найцікавші історичні пам'ятки та багатство культурних здобутків.
Пізнав також немало цікавих людей.
В Ермітажі і музеї Олександра III був по кілька разів. За каждим побутом в однім і другім запирало дух незрівнянне мистецтво славних митців. Глибоке незабутнє враження змушувало забувать час і місто. Ось портрет "напольного гетьмана": це ж наказний гетьман Полуботок, замучений лютим Петром І в казематах Петропавлівської кріпості, що видно серед Неви. Прибув боронить козацьких прав, а найшов смерть, як і тисячі козацтва, на костях которих будувався Санкт- Петербург.
Картина Лосенка, де князь Володимир з рукою на серці схиливсь над Рогнідою. Тільки що зарізано її батька, князя Рогволода Полоцького. Лице Рогніди повне розпачу і образи.
Невиразимий розпач, страх і безнадійність б'є з обличчя гинучих людей, сполучені з стихійною, нещадною, могутньою силою землетрусу визволених сил Везувію. Великий Брюллов показав в "Остатнім дні Помпеї". Остатня "Тайна вечеря" Ге.
Смуток, глибока задума на лиці Христа, спертого головою на руки. Молод красиве обличчя апостола Іоанна рядом, звернуте в бік виходящого Юди, повне здивування, св. Петро, могутній старик, має лице, звернене в сторону Юди, ціла постать в непорушенні, готова кинутись, силою вдержать темну, зловіщу фігуру. Призначене має совершитись! Велика сила композиції і виразу у М. М. Ге.
Стає людина перед великим полотном оригіналу "Запорожці пишуть листа до султана". Дивиться на розсміяне братство і поневолі починає сміяться. Що за багатство типів!
Немало треба було митцеві часу і подорожі, щоб їх зібрать! Од лівого почи наючи, стоїть спиною до глядача козак, запалює люльку, дорога довга рушниця чудової східної роботи за плечима; під багато вишитою курткою — дорогий пояс, на ногах черевики — видно, зносив чоботи.
На дальшім плані дуже віковий дід. Лице поважне, достойний вираз. Іде дізнаться причини громового реготу. Видно, скоро піде в монастир спасатися.
Молодий, гарний козак-кіннотчик з списом, з смаком багато одягнутий, видно, успів показать себе в боях, коли допущений до кола братчиків. Сміється здоровим, молодим сміхом. З-за нього заглядає поважний козак, їдучи десь, прийшов узнать, чого так тут регочуться.
Далі з перев'язаною головою великан. Він недавно був в бою. Не сміється. Вираз лиця говоре, що ще переживає бій та думає про найближчий, як поведе свій курінь та одплате за кров, що проступає на пов'язці. Далі — козак-шибай- голова! Цей і око стратив, і зносився, проте не тратить веселої натури та їдкого гумору. Таких виставлялось перед боєм дражнить ворога. За ним літній козак та другий, молодший, рухом рук виражають задоволення. Далі — два діди.
Один — високий, худий, з довгими сивими вусами, видно, незадоволений з редакції листу. Уважає за непристойне, аби писать так в імені Січі.
Другий — кремезний, могутній, не поділяє думки товариша. Взявшись в боки, регоче громовим голосом. Багата шабля, червоний жупан, підперезаний дорого цінним шалевим поясом, свідчать про заможність діда, що бував не раз курінним, осавулом, а може, і кошовим. Хрест на широких одкритих грудях, як і у шибайго лови, говорить про прихильність до церкви і віри. З ним рядом видно могутню фігуру в кобеняку, що стоїть спиною до глядача. Видно, не бере уділу в писанні. Голова одвернута.