Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Класники містяться в окремім поміщенні, опікуються ними офіцери-учителі та виділені старші підофіцери-інструктори. Тут відношення підкреслено ввічливе, дисципліна розумна, а вимагання загострені як в науках, так і в муштрі.
Особлива увага звернута на вправи гімнастичні, легку атлетику. Класники убрані в допасовані мундири і чоботи. Фуражки без козирків.
Мундири і штани чорні, на погонах з червоною випусткою — серебряна цифра 7, схрещені лопата з киркою.
Офіцери мають погони серебряні з золотими зірками і саперською одзнакою, фуражки з темно-зеленого сукна з чорним оксамитним околишом і червоною випусткою.
У підофіцерів серебряні басони на комірі і рукавах та срібні нашивки на погонах. Взагалі уніформа саперів була скромна, а одночасно підкреслено красива.
Піхота, кіннота та артилерія мали погони золоті. Гвардія носила серебряні.
Кормились сапери добре, ситно. Одночасно багато залежало од кухаря, а в каждій роті був свій.
Підкреслить треба загострений контроль діжурних по кухнях, а особливо службового офіцера батальйону, котрі слідили за кількістю і якістю уживаних продуктів та смаком обіду і вечері.
Класники мали певні привілеї. Наприклад, можливість частішого виходу до міста, отримання в першу чергу обіду.
Заняття теоретичні провадили офіцери, а дещо інструктори. Входило в програму пізнання матеріалів: що до чого служе, що з чого робиться. Пізнання шанцевого інструменту, носимого і возимого, чим що виконується, до чого служе. Наука про порох, динаміт, піроксилін, тол, їх складники, спосіб уживання, приготовления зарядів, мінування. Уміння читать топографічні карти, зробить щкіц- нарис терену, розуміється, початки до ширших відомостей про топографію.
Пізнання всякого роду окопів, траншей, уміння їх виконать на ґрунті і правидлово розставить робочу силу. Пізнання польових мостів для піхоти, возів і артилерії. Одночасно виучувалась назва елементів та послідовність будови. Доходило до всього накреслення до каждого предмету належних рисунків, хто як потрапив.
І о диво! Почали ці заняття мені подобатись. Непомітно втягся в них і замітно почав виходить на перше місто. З охотою працював лопатою, киркою, сокирою, пилкою. Робив заряди, запалював їх чи то на гас, чи машинкою Сіменса електричною іскрою. Подобалось тут все. І як вибух перебиває товсте дерево, як заряд пороху далеко викидає 30 пудів каміння, як скоро складається і розбирається або нищиться міст.
Научився практичним способом облічить ширину ріки, провалля, робить шкіц терену. Перестало бути неприємним салютування, з приємністю козиряв своїм викладовцям і інструкторам.
Мав з гімнастики і стрільби добрі ноти. Рисунки найкращі. За те дістав на неокреслений час перепустку до міста.
З перепустки користав в каждий вільний час. Неохотно бував всередині міста, треба було "козирять" весь час направо і наліво, а часом ставать "во фронт" перед безпосереднім командиром роти і взвиш, то перед каждим генералом, а було їх немало.
В Харкові є на що подивиться!
1. Музей ізящних іскуств. Не такий, як, скажемо, Третьяковська галерея в Москві або Ермітаж чи Государственний музей імені імператора Олександра III. Проте є в нім скульптури і картини найзнаменитіших своїх і чужоземних митців. Тут і Антокольський, і Рєпін, Айвазовський, Шишкін, Ге, Васнецов, Куїнджі, Левітан, Нестеров і багато-багато інших широко знаних. Чужоземних митців не пам'ятаю.
Любив тут бувать, як і в університетській церкві, що була рядом з музеєм, а співав чудесний академіцький хор.
2. В Великому театрі перший раз в житті побачив і почув оперу. Був високо "на гальорці" — між студентами, солдатами та всяким незаможнішим людом. Враження трудно окреслить. Голоси і танці прехороші, а що воно означало — не розібрав, бо мало що чулось слів. Проте бив в долоні усердно, як били кругом бувальці.
3. Багатий обширний ботанічний сад. Тут представлено тисячі різних дерев, кущів, рідких розкішних квітів, трав з усього земного глобу. При гарно допити — нованих алеях-доріжках та над ставами вигідні лавки.
Є тихі куточки над ставками, що можна спокійно посидіть, надивитись на не — знані і знані квіти та рослини.
4. Зоологічний сад, якому рівного не прийшлось потім бачить. Його розміри позволяють жить тваринам і птиці в умовах близько натуральних.
В однім місті зебри і всякі антилопи гонять, як вітер, на 100-гектаровім просторі. В другім — сніжно-білі ангорські кози між високими скелями. Одна на найвищім камені стоїть в граціозній позі, наче з'ява з казки.
Довірливо, як діти, підходять до високої сітки сарни, поглядають чарівними очима на дітвору, що не менше гарними захопленими очима слідкує, як сарни беруть з рук те, що мама чи тато достає з купленої торбинки.