Спомини запорожця

Щоб не бути гіршими од вишколених на найвищий рівень павловців, набутих кавалеристів-ніколаєвців, учтиво-ввічливих моряків, треба було пильно уважать.

Сапери залюбки сходились і жили в дружбі з артилеристами. Тут було дві школи — Константинівська і Михайлівська, нам ближча, бо колись містилась в Михайлівськім двірці.

За першим разом мало що і роздивився, треба було часто козирять. Проте побув коло адміралтейства, в величнім Макіївськім соборі над Невою, узнав дорогу до Ермітажу та музею Олександра III. Там постановив побувать наступним разом цілий день.

Це не Харків! Очі розбігаються всюди, не можна зібрать разом вражень і уваи.

Про своє перебування в Петербурзі написав додому не одразу, а як трохи обізнався. Андрій трохи розсердився, а вкінці порадив пошукать зв'язку з Українською студентською громадою. Прислав адрес Тоні Гладунівни, що тут кінчала тоді вищі жіночі курси. В тих часах до інших вищих шкіл жінок не приймалось.

На тих курсах разом з Гладунівною студіювала Ганна Панасівна Кугаєнко з Олександрівська. Обидві мали стать мені в пригоді. Старші од мене, свідомі українки, пов'язані з рухом революційним.

До їх також мав зайти, але не спішив з цим тим часом. Другим разом через тиждень — нова перепустка. На біду, діжурним офіцером був Ушаков. Цей непорушний флегматик-педант обходив виходящого та повертав на всі боки не менше двадцяти разів. Засував пальці за пояс, нагинав голову до чобіт, чи нема якої плямки, знімав невидиму пилинку. Майже обнюхував. Камінне лице рідко міняло вираз. Коли порушувались трохи густі русяві вуса, підбиралась солідна нижня губа, а голова похилялась набік — означало то задоволення і… усміх.

Виходилось од Ушакова, як з бані, і тільки на вулиці верталась рівновага Більше кінчалось сакраментальним і безвиразним: "А вот, юнкер, я вам отпуска не дам". Кінець. Крапка.

З Ушаковим жартів не було чи то в таких випадках, чи в праці. Одначе нале жить і те підкреслить, що не жалів часу на пояснення найменшої дрібниці, не вимагав скорого виконання, цінив розуміння речі і добре виконання. Не любив і не мав надскакування, зо всіма однаковий: чи то буде генеральський син (були!) чи незаможний, шукаючий знання і хліба юнкер.

Сумлінність була прикметою усіх професорів школи од капітана до полков ника. Те саме можна сказать про інструкторів-майстрів, кухарів, обслугу. Школа стояла високо.

З предметів нефахових повторювався курс математики середньої школи з доданням вищої — "інтегральноє і диферціальноє ісчісленіє".

Надзвичай цікаві були лекції воєнної психології. На превеликий жаль, було їх мало. Креслення і рисунок займали поважну позицію. В'язались з топогра фією і інженерією.

Тут розвивалась ініціатива, набувався організаторський хист. Несподівано родився талант художника, що пізніше ішов до Академії мистецтв, кінчав, здо бував розголос.

Крім предметів спеціально потрібних для офіцера інженерних військ, дохо дили лекції з артилерії, кулеметів, піхоти: тактики і стратегії. Вспільного ділання всіх родів зброї. То значить коротко пояснялась артилерія — польова (наглядно), кулемети, піхотні вправи. Зв'язок входив в нашу безпосередню науку — телеграф і телефон.