Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
В чорній уніформі, блискучих лакерованих касках, узброєні в списи і тяжкі прямі мечі, полк видавався грізною неодолимою силою.
Як у всій гвардії, командирами полків були генерали, дивізіонами командували полковники.
Офіцери переважно з знатних родин, матеріально незалежні. Каждий мав, крім службового, власного коня доброї породи. Шамерування на мундирах серебряне.
Командир полку — генерал, барон з прибалтійських німців. Поважний процент офіцерів мали титули: князь, граф, барон.
Вирушення в лагерь, життя в наметах, свіже повітря в сосновім лісі, трохи послаблена дисципліна одбились на людях.
Початкові полкові вправи, недалекі марші виконувались охоче, весело. З підривниками перевів пару усних лекцій, кілько показових вибухів піроксиліну.
Раніше прислано з дому шаблю, просив про це усильно. Хотілось трохи нею похвалиться, а може, і блиснуть на великім смотрі.
Багато часу ужив на фехтування. За учителя мав поверхстрокового вахмістра Кржемінського, першорядного рубаку. Щодень пробувався з ним на еспадронах, пізніше на палашах. Рука і око вироблялось скоро, певно, було щось вродженого. Далеко було до Кржемінського, проте з іншими йшло цілком добре, з чого більше мене був задоволений Кржемінський, не жаліючи вказівок.
Шаблю жалів уживать, щоб не пощербить. Палаші тяжкі, з виборової сталі. Зрештою спробував, просив тілько вахмістра легше наносить удари. Голову і все тіло забезпечувала сітка з сталевого дроту — каска на голову і потрійне брезентове убрання з ватою. На велику радість, шабля приймала палаш легко, по кривому вістрі одлітав він вбік; на момент противник одкривається і не успіває одбить мого удару!
Того мало. На шаблі ні найменшого знаку, а на палаші зазубини! От що значить старинна дамаська сталь, є за що її цінить.
Кормились гренадери ситно, хліба і м'яса доставали більше норми в інших полках. Каждий майже командир ескадрону з власної кишені докинув на кухню. Коні вилискували, маючи під достатком харчів і пильну старанність. Про харчування офіцерів нема що говорить. Закуски, вино, чарка-дві горілки, три-чотири дання — це обід. Рано, так, як в нашій школі, - чай, булка з додатками, з собою в по ле булка така сама, до манерки, як хто хоче, чаю, кип'яченого молока, компоту
Несподівано полк знявся з міста: звинено намети, переодіто в похідну форму, Збільшено обоз. Вирушено в складі 2-ї гвардійської кінної дивізії приспішеними маршами на південний захід.
Полки йшли ґрунтовими дорогами рівнолегло в близькій одлеглості. Денно робилось 50–60 кілометрів. В марші гренадери мали багато роботи з чищенням коней і допровадженням до порядку себе. Ночувалось в селах; десь завше для штабу полку знаходився маєток. Погода стояла тепла, суха. Завше в повітрі в часі руху було багато пилу, од котрого найгірше було остатньому 4-му ескадронові, хоть і тримались 100-150-метрові інтервали.
В марші перший раз побачив командира дивізії. З'явився він потім не раз. Казали, що був дуже вимагаючий.
Пишна фігура, взірець кавалериста в каждій дрібниці. Був то генерал-майор Павло Петрович Скоропадський, пізніший гетьман України в 1918 році. Належаї до осіб, близьких царському двору, і титулувався членом прибічної групи (свити)
Його Величності. Так говорив вахмістр 4-го ескадрону Казимир Кржемінський.
Вимагає — то вимагає, нічого не подарує, все запам'ятає, скрізь загляне. Каж — дого гренадера, коня, сідловку, зброю огляне найпильніше. В кухні гляне до котла, спробує обід чи вечерю.
Це все одбувається мовчки, часом пальцем ткне на якусь несправність. Після інспекції кілька гренадерів стоїть "під палашем".
Може, у коня не старанно розчесана грива, ушкоджене копито, не дочищене, мала недокладність в уложенні сідла з стременами, щось непомітного в екіпунку чи зброї.
Тут Скоропадський собаку з'їв! Ми самі пильнуємо, щоб все було гаразд, і гренадери стараються, немає потреби їх підганять. Одночасно приїзду дивізіонного виглядають нетерпляче, бо завше зоставляє кільканадцять рублів і більше нагороди.
Коли який гренадер має все в повному порядку — дістає новенького срібного карбованця.
Вахмістр за порядок в ескадроні дістає новеньку зелену троячку. Я сам кілька разів діставав.
Офіцерів тоже не пропускає. Подивиться на нього — весело робиться За 15 літ служби в полку не бачив ні одного офіцера справнішого од дивізіонного, а пам'ятаю його ще молодим, бо ми хіба одних літ. Він тоді служиь в кавалергардах.