Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Тут колись був задавлений цар Павел І, а його дух тинявся по замку та лякав по ночах юнкерів, повнячих варту в великих залах.
Про дух Павла І ходили легенди. Передавались з курсу на курс, може, і привижались вразливим нервовим хлопцям.
Кормили юнкерів дуже добре і смачно, до столу сідалось чотири рази. День проходив так: в 6-й годині всі на ногах, ліжка заслані, інспекція і братство летить митись. 6.15. - гімнастика до 6.30. Сніданок: чай, булка з маслом і сиром або шинкою, балероном чи ковбасою. Од 7.00. до 10.00. - лекції. 10.00. - 10.15. - друге снідання, потім практичні вправи або наука кінної їзди на манежі: раз перед обідом, раз після обіду — два рази на тиждень. 12.00. - 13.30. - обід і одпочинок. Знову лекції. На обід давалось три дання, хто мав апетит — діставав додаток.
Процес іди одбувався під пильним гострим оком службових офіцерів. їх уваги дотичились каждої дрібниці, були ввічливо-іронічні, і не один молодець од них червонів. Як сидіть, уживать і держать ложку, ніж, вилку. Як навіть хліб їсти, щоб не падали кришинки.
Професори-лектори — академіки з вищою освітою в віці 40–60 літ. Кілька лекцій мали професори політехнічного чи путейського інститутів. Пам'ятаю їх прізвища — Кривошеїн і Карташов.
Ці лекції будівництва і витривалості матеріалів будівельних були дуже цікаві, багаті змістом, слухались з приємністю.
Взагалі всі лектори були вимагаючі, але давали од себе багато знання. Хто хотів учиться — пізнавав і присвоював широкі знання, одні цікавші од других. В більшості слухачів не були популярні лекції і практичні заняття в лабораторії по хімії. Може, не міг зацікавить лектор?
Всі любили топографію, а особливо практику в полі. Як в каждій школі, не всім одинаково йшло в різних науках або заняттях практичних. Примірно пізнання інструментів геодезійних, послугування ними особисто зрозумів одразу, іншому забрало часу немало. Знову ж клята хімія або машини, мотори давались мені з трудом, іншому — легко, залюбки.
Варто підкреслить два моменти. Хто кінчив реальну школу, добре креслив і рисував, ширше проходив математику та фізику, було спочатку далеко легше, як тим, що кінчили класичні гімназії. Також легше було технікам. Не знаю, чому приписать, що класики почали вирівнюватись потроху в науці стислій, а в хімії вийшли наперед?!
Другим цікавим спостереженням була поважна кількість поляків між юнкерами, не менше 25 %. Поляком був і генерал — начальник школи, між іншим, дуже порядна, гуманна людина, чудовий скрипач. В школі оцінка поступу значилась системою 12-бальною. П'ять було тим, що в школі звиклій — двійка.
Йшло мені спочатку середньо. В нових умовах чув себе несміло, зв'язаний каждим рухом, словом, серед розкішних варунків, твердих вимагань, багатства занять. Старався по мірі сил бут пильним, виконувать завдання старанно.
Почав навіть виділяться в кресленні, гімнастиці, кінній їзді, володінні шаблею. На манежі, щоправда, довжелезний бич в руках ротмістра Мартинова "омилково" трапив не по коню, а інакше змусив "підібратись", поправитись в сідлі. Іншим приходилось підбиратись частіше.
З часом збільшились заняття практичні. Часто велись вони рядом з Петербургом в Усть-Іжорі. Хто не працював фізично, не знав труду, тому було трудно з лопатою, киркою, молотом і т. д.
А треба було практично пізнать всі роботи, які прийдеться виконувать саперам. Офіцер винен уміть дать наказ і пояснить як, що робить, що можна од людини вимагать. Оцінить труд. Нелегко було, зате цікаво на практиці. Тут дійсно пізнавався і оцінювався труд людини.
Коли будувався та розбирався, приміром, участок залізниці, треба було рознести та розкласти шпали, укласти тяжкі рейки, забить гаки, накласти та скрутить накладки, вирівнять і підбить шпали. Потім все розібрать, позносить в штаблі, скласти порядно, підлічить.
При будові мосту належало всі елементи виконать власноручно. До уміння послуговуватись пилою, сокирою, долотом, свердлами доходило уміння послуговування аршином, тесельським олівцем та трикутником, дать міру затесам, довжину, виміри шипу і гнізда в дереві. По цих заняттях по ночах чувся стогін, на руках виростали пухирі, часто криваві, на плечах появлялись синяки.
Я належав до тих, хто легше переносив ці роботи.
З часом втягались всі. Розуміється, не була задовольняюча оцінка фахової роботи. А мостовик штабс-капітан Ушаков — людина флегматична, спокійна, вимагаюча, знаменитий фахівець — був скупий на добру оціну і ступінь.
По таких практичних роботах збільшувались години лекцій.