Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Дідько! - зауважив, задихаючись, директор. - Збанкрутую з такими клієнтами!
- Спокійно. Довго так не витримають. Там внизу тиск повинен бути набагато сильніший! - заспокоїв його Якуб.
- А може, вони привикли до сірки? - задумався Йосип.
І справді, невдовзі клубки диму розсіялися. Біля четвертої по обіді Семен слідкував за безпекою рідного їм палацу. Воно полягало в тому, що він сидів на даху і виглядав чергових жертв їхньої гостинності. Несподівано старий козак помітив велику групу людей, які прямували до їхнього готелю. Але радості від побачених гостей він не отримав.
- О людоньки! - сказав сам до себе і побіг попередити компаньйонів.
Якуб сидів собі в канцелярії і працював, тобто оздоблював сторінки реєстраційної книги малюнками зайчиків.
- Що сталося? - запитав, побачивши схвильоване обличчя шефа.
- Гості!
- Вже біжу.
- Смерфи!
- Смерфи не існують. Я тобі вже казав, що ти колись доп'єшся, що тобі вже малі сині чоловічки ввижатимуться.
- Так я про легавихі
- То таких у синіх мундирах з білими фуражками?
- Так! Даїшники!
- А-а, розумію. То скільки їх там?
-Всі!
- Тобто?!
- Дві машини з сиренами і ще четверо пішки.
- Спокійно! Тільки без паніки! - сказав екзорцист, йдучи в напрямку вхідних дверей. - Може, вони їдуть лишень щось попоїсти або переночувати. Даїшники чи поліція, хоч і тяжко в це повірити, теж люди.
Якуб краєм ока зауважив, що його старий друг десь пропав. Знизав плечима. І чого тут боятися? Поліція ніколи не заарештує невинного. Спокійно вийшов на поріг будинку. Поліцейські взяли в облогу вхід до будинку, приціливши прямо в нього з пістолетів і автоматів. Вендрович вже неодноразово мав досвід комунікувати з представниками різних силових структур і зараз дійшов до висновку, що це ніщо інше, як вияв професійного збочення. Робота в них нервова, от і до готелю йдуть зі зброєю та у формі.
- Здоровенькі були! Від імені усього персоналу радий вітати Вас тут, численних представників правоохоронних органів, у нашому скромному палаці, - ввічливо привітався. - Наш готель пропонує ексклюзивні номери з краєвидом на гори. Наша кухня славиться на усю околицю... До Ваших послуг також пропонуємо конференц-зал, де на професійному рівні Ви зможете провести круглі та напівкруглі столи, семінари і конференції на такі важливі для нашого суспільства теми, як боротьба зі злочинністю і корупцією в нашому районі...
Лише в ту мить він помітив, що біля однієї з поліцейських машин стоять четверо німців та інспектор податкової служби.
Самогон вивітрився з його голови одним подихом вітру і тепер Вендровичу видавалося, що запрошувати поліцію до готелю відпочити було не найкращою ідеєю.
- Прізвище та ім'я, - різко і без вагань запитав капітан Вов-ковскі.
Якуб сидів на кріслі в кімнаті для допитів у відділку в Ухані. Самопочуття у нього було не найкраще. Його напарники десь зникли. Колишні клієнти безсовісно звинуватили його в цілій низці найрізноманітніших злочинів. На додаток, поліція залишила декілька відчутних вм'ятин на його тілі. Правду кажучи, щодо самих вм'ятин, то було за що - Вендрович під час арешту чинив опір і енергійно прЬтестував, у зв'язку з чим одна з патрульних машин дивним чином втратила лобове скло, а друга отримала значну вм'ятину на дверях. Один зі співробітників правоохоронних органів став схожим на песика Рекса з вечірньої казки для дітей (Якуб підбив йому око), а другий на
Чебурашку (Якуб вчепився йому за вуха, коли його намагалися запхати всередину машини). Ну що ж, і таке в житті буває...
- Прізвище та ім'я, - повторив капітан.
Життєвий досвід навчив Якуба, він був дуже обережний і зазвичай не носив при собі документів. А для поліції це створювало додаткові проблеми з встановленням особи. Ну і тут Вендрович вирішив ще більше ускладнити їм життя.
- Ян Ковальські, - збрехав.
- Чи знаєте Ви, громадянине Ковальські, за що Вас заарештували?
- Без поняття.
Капітан дивився йому прямо в очі. Блакитні, водянисті зрачки екзорциста нагадували порцелянові кульки. Погляд арештованого був настільки чистим і невинним, що капітан навіть засумнівався у своїй правоті. Але ж всі свідки впізнали його, цього старого дідугана! Капітан важко зітхнув.
- Добре. Тоді прошу вгадати самому.
Якуб задумався. Який же з учинених ним злочинів заслуговував на таку сувору кару?
- Браконьєрство?
- Ні. Прошу вгадувати далі.
- Контрабанда?
- Контрабанда чого?
- Нічого. Я нічого не перевозив контрабандою. Я лише перевіряю випадки.