Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Саме так. І не стійте тут, дітки, а краще йдіть допомагати робітникам.
І банда жертв всенародної системи освіти повстала проти альма-матер.
- Працьовита дітвора, - зауважив Йосип із меланхолією. -За навчання, мабуть, так ніколи не бралися.
- Думаєш, того буде достатньо, щоб відвернути увагу? -нервово запитався Томаш.
- Думаю, що так.
Якийсь хлопчина підбіг до них із саморобним факелом:
- Дідусю, а у вас вогню не знайдеться?
Паченко віддав йому запальничку.
- Спалити за собою усі мости! - крикнув по-філософськи школяр і побіг до натовпу.
- Жереб кинуто, - додав весело Семен, споглядаючи, як через вікно біологічного кабінету вилітав скелет, розсипаючись по землі.
- Ну, дорогенькі, час і нам зникати, - Томаш різко зупинив їх філософствування.
А час, справді, не чекав. Вже було чути виття сирен декількох міліцейських машин. Виття все дужчало й наближалося до них.
- Година X пробила плюс ще якихось п'ятнадцять хвилин, -сказав Йосип, глянувши на годинник.
Старигани-рятівники посідали в авта і рушили. На дорозі розминулися з патрульною машиною, яка їхала в напрямку школи. Зупинилися біля самого відділку. В комісаріаті, здається, не було жодної живої душі. Брама на подвір'я була відкрита.
- Зачекайте, - Семен затримав жестом руки компаньйонів, які вже рвалися атакувати. - Не можна так по-хамськи через головний вхід.
- А чому ні?
- По качану! Хтось там мусив залишитися. Ще поб'ють нас. Тут варто розумно діяти.
Повірили йому. Зрештою, лише він мав військову освіту. Хоч і було це ще за часів царя Гороха, але краще щось, ніж зовсім нічого. Козак просканував поглядом стіни відділку.
- Маю план! - і показав пальцем на досить брудні двері зліва від воріт. - Це, мабуть, аварійний вихід. Ним і потрапимо всередину!
- Ну, то за благородне діло, а то час не чекає, - підганяв Томаш.
- Не варто недооцінювати супротивника. Але заради вищої мети, ми повинні бути готовими понести необхідні втрати,
- сказав почуту десь від когось відомого крилату фразу Йосип, перезаряджаючи автомат ППШ. - За волю!
Він став навпроти дверей і випустив довгу чергу набоїв. Навіть попав. В дверях з'явилися дірки, як в решеті. Використавши половину магазина автомата, перервав обстріл і кинувся в атаку. З розбігу вдарив двері, а тоді почав бити об них прикладом. Але незважаючи на те, що двері були сильно продірявлені, вони ніяк не хотіли піддаватися.
- А може двері відкриваються назовні? - Семен дійшов до висновку, що як шеф повинен давати влучні поради.
Паченко одразу ж перевірив цю гіпотезу. Він щосили рванув на себе двері. А двері не були навіть закриті. Ударна хвиля відкинула його ще з більшою силою. Тут на допомогу підбіг Томаш і з ППШ випустив довгу чергу всередину чорного і вузького коридору. Від куль зі стін сипалася штукатурка.
Томаш пішов в атаку. Його друзі вже хотіли бігти за ним, але склалося так, що поліцейські, які залишилися у відділку, почули постріли і вибігли через головний вхід у повному озброєнні. Скажені визволителі швидко заскочили в машини і миттю зникли.
Томаш забіг уже в коридор, де почав хаотично шукати камери, в яких могли утримувати Якуба. Перший поверх був порожній. На другому поверсі коридор різко повертав вправо, і наш відважний бойовий також повернув, після чого дійшов висновку, що сьогодні не його щасливий день. Повернувши за ріг, він помітив дві важливі речі. По-перше, на своє здивування впевнився, що його вірні друзі не пішли за ним в атаку. А по-друге, помітив, що коридор закінчується тупиком, а конкретніше, сміттєпроводом. Почувши кроки, які наближаються до нього, Томаш заволав, відкрив люк і заскочив всередину сміттєпроводу. Коли хтось із поліцейських необережно намагався подивитися всередину, дід в екстазі почав стріляти вгору, а потім по сміттєвих ящиках внизу. А тим часом умілі стражі порядку закрили знадвору двері сміттєпроводу на засув, і дід-терорист залишився відрізаним від цивілізації.
Що тут діється? - перепитався капітан Вовковські, який саме повернувся з досить незвичного завдання. Годину тому надійшов сигнал про збір неконтрольованих п'яних будівельників, які з невідомих причин посеред ночі почали нищити будівлю школи.
- Та тут один божевільний дід відстрілюється зі смітника, -пояснив йому ввічливо рядовий.
- То роззброїти його і арештувати!
- Неможливо підійти. Він постійно стріляє, ще люди загинуть.
- За те нам взагалі-то і платять - за ризик під час виконання службових обов'язків. А Ви лише пільги хочете, і щоб ніхто не постраждав! - розізлився Вовковські. - Невже все потрібно робити самому?!