Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Ну і шо з того? - обережно перепитав.
Сатаністи широко посміхнулися.
- Скільки це буде коштувати? - перепитав голова секти.
- За цілу групу? Ну, думаю, десь тисячу за добу. Харчування додатково.
- В такому разі ми можемо залишитися на місяць?
- Скільки заплатите, стільки зможете і залишитися, - Семен звів плечима, але на його устах з'явилася щира слов'янська посмішка.
Посидять тут місяць, заплатять за цей місяць. Може, навіть оплатиться запуск в готелі невеличкого самогонного апарату,
- калькулював у своїй голові старий козак.
- Чи знайдеться тут якесь місце, де ми зможемо приносити жертви? - перепитався інший член секти.
Семен здивувався. Мало того, що вже встановили ціну, то вони ще хочуть додаткові послуги. Правду кажуть - пусти свиню під стіл, а вона лізе на стіл!
- Всі пожертви можете приносити нам, а ми вже передамо до храму, - пояснив.
- Чи під готелем є якийсь підвал? - перепитав очільник секти.
- Звичайно.
- Ми також будемо винаймати і підвал.
Сатаністи швидко розбіглися по номерах. Незабаром з корчми підійшли також і Якуб із Йосипом. Йшли морською ходьбою, легко погойдуючись з боку на бік, але почували себе чудово.
- О, в нас гості? - здивувався Якуб, спіткнувшись в холі об чорну валізку з намальованою пентаграмою.
Зайшли в канцелярію, де Семен якраз обмивав чергове замовлення самогоном.
- Гості? - почав розмову Якуб.
- Ага. Дивні, але ввічливі, тринадцять їх. Сказали, що вони сатаністи, - пояснив старий козак. - Інженери якісь чи що, акуратно так одягнені, в чорних плащах...
- Сатаністи, кажеш, - повторив задумано Якуб. - Щось мені це нагадує...
Ні з того, ні з сього лупнув себе по голові.
- Сатаністи! - викрикнув. - Це ж вірні слуги дияводэ!
- Не говори дурниць, - сплюнув через плече Йосип. - От ти сам подумай. Та, мабуть, нема таких дурних, щоб поклонялися до...
- Але вони так роблять. Більше того, ще й приносять людей в жертву...
- Говорили щось про, там, пожертви, - пробурмотів Семен. - Я їм навіть скриньку в холі примайстрував...
- Старий, а дурний, - зітхнув Якуб. - Не про такі пожертви йдеться...
- А мені вже можна! Маю на то право, зрештою, сотня вже стукнула, - трішки заспокоївся і продовжив тему. - То як, тепер виженемо їх? Як? їх вчетверо більше, ніж нас, і Томаш ще не приїхав.
- А давайте натравимо на них піонерів! - запропонував Йосип.
Вендрович задумався, а потім каже:
- В мене йость одна концепція...
Обдумав ще якусь хвилю і зійшов вниз до підвалів у палаці. Підвал, де сиділи вірні дияволу, закривався масивними дверима, а зсередини був ще й масивний засув. Довго не думаючи, Якуб закрив двері на засув, а потім приніс декілька цеглин і відро розчину, і почав кладку. На цьому й застукали його напарники.
- іі|о ти, до холери, надумав? - запитав Семен.
- А сам здогадайся.
- Ти що живцем хочеш їх поховати?
- Схоже на те. Тільки без паніки, я все продумав. В канцелярії є хід, який веде до підвалу. Він закритий люком. Будемо їх підгодовувати, зрозуміло, що за взаємною вигодою. Зате там вони не будуть людей мучити. А так, хай собі сидять. В гіршому випадку повирізають один одного... Ну, і суспільству буде легше.
- А якщо будуть проблеми?
- Напустимо сльозогінного газу або заллємо водою.
- Ну, не знаю...
- А на додаток будемо мати туристичну атракцію. Зоопарк в підземеллі з неординарними експонатами.
- Хм... Це хороша ідея. Побачимо.
В холі ще стояла частина багажу. Обидва працівники фірми уважно обшукали його з метою виявлення небезпечних предметів. У валізах та рюкзаках знайдено вісім небезпечних гаманців, які містили приблизно дві тисячі злотих, а також три небезпечних ручних годинники. Зрозуміло, що з огляду на безпеку для громадськості, ці речі були конфісковані. Якуб довго боровся зі спокусою привласнити собі фіолетові штани і чорну шкіряну куртку, але зрештою вирішив, що не морально обкрадати навіть таких представників релігійної секти, як сатаністи. А от красивий короткий ритуальний меч, покритий різьбленими малюнками, забрав на кухню для нарізки хліба. Як то кажуть, - добрий господар все несе додому!
Ту частину багажу, яка не становила загрози, вміло скинуто на купу в одному з підвалів поруч із ув'язненими. Минула добра година, допоки в'язні зрозуміли складність ситуації, в яку вони потрапили. З підземелля долинали прокльони, завивання і вибухи диму з неприємним запахом. Випари без перешкод проникали крізь люк і отруювали повітря в канцелярії.