Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Ну, з Богом, - шепнув сам до себе і вискочив через вікно. Безшумно приземлився на газоні спокійної вулички у задньому дворі комісаріату.
- Свобода! - крикнув на все горло.
Сирена патрульної машини завила одразу в нього за спиною. Вендрович викинув із рук тюремну решітку і в паніці кинувся втікати.
Напарники Якуба уважно слідкували за його арештом із-за кущів.
- От, холера, - почав клясти Семен. - Старий, а дурний, і знов попався.
- Думаю, що його просто треба взяти і нагло відбити, - запропонував Томаш і додав, - ...перед тим, як він нас видасть.
- Якуб своїх не здає, - заступився Семен і дав Томашу під-затильник.
- Це ж несправдливо, отак поїде собі людина на канікули відпочивати, а її візьмуть і пов'яжуть, - почав жалітись друзям Томаш після хвилини слабості.
- Ідея не погана, - підмітив Семен. - Це я про можливість відбити Якуба. От тільки як її втілити в життя. Юзьва, а ти що про це думаєш?
Йосип задумався. Без сумнівів в минулому мусили траплятися випадки вдалого відбиття ув'язнених, але проблема була в тому, що він не знав жодних позитивних, тобто вдалих прикладів. Правду кажучи, це незнання виникало з факту, що читання книг не належало до категорії його найулюбленіших занять.
- Думаю, - сказав, - що варто подивитися якийсь фільм, де ми могли б почерпнути добрі ідеї для визволення Якуба.
- Але в нас немає ні відеомагнітофона, ні телевізора, - зауважив старий козак.
- А це якраз не проблема. Я маю, - похвалився Томаш, -«Соні», - отримав від сина, коли він з Америки приїжджав.
- А які фільми маєш?
- Маю один про жіночу колонію. Ті баби там такі цицькаті, з охороною крутять фіглі-міглі і не лише з ними. Шкода, але цей фільм нам не підходить. Вони там нікуди не втікають...
- Все добре, панове, але, може, ми повернемося до нашої теми? - попросив Семен. - Як ви думаєте, де його тримають?
- Як то де? У відділку, в Уханях, звичайно ж, - відповів Томаш. - Я з таксі бачив, як його там волокли. І всі інші поліцейські машини теж десь туди поїхали.
- Скільки там є всіх поліцейських?
- Багато.
- А конктерно? Десять? П'ятнадцять?
- Ну, шість, як мінімум, буде.
- А може якось відволікти їхню увагу? - запропонував Йосип.
г
В цей момент аналітичний склеротичний розум Семена пронизала блискавична думка. Він пережив мить осяяння. Нахилився і почав пояснювати деталі свого плану. Операція порятунку Якуба Вендровича проходила осмислено. Приблизно
о десятій через Ухань проїхала дивна транспортна колона. На чолі колони їхав мерседес - вже знаний, як таксі. За ним їхала нова тойота, тягнувши за собою на тросі вагончик, з якого в нічне небо долинали голоси п'яного збіговиська. Вагончик дідугани вкрали з будови на кордоні в Грубешові. Вкрали разом із міжнародною бригадою будівельників-заробітчан, яка, власне, відпочивала після робочого дня. Бригада, звичайно, сама висловила своє бажання після того, як отримали каністру із самогоном і майже всі з них вже були п'яні до чортиків. Вагончик зупинився перед школою. Йосип вигнав робітників із середини. Вони ж не горіли бажанням покидати затишне містечко і час від часу потрібно було мотивувати їх прикладанням сили. Нарешті вдалося пороставляти робочих в шеренгу навпроти будинку.
- Ось ваше нове робоче місце, - жестом показав на школу.
- Але тут вже немає що робити, - будинок відремонтований, - підмітив хтось із них.
- Це якраз не проблема. Вашим завданням буде рознести цей будинок на тріски.
Робочі почухали своїми брудними руками жирні чуби.
- А що таке тріски? - хтось запитав.
- Розберіть це просто на шматки. Ставимо вам ящик відмінної горілки. Чим швидше справитеся, тим швидше нап'єтеся. А зранку прийде до вас хтось із керівництва і дасть вам добавку. Ну, за роботу!
Роботяги схопилися за інструменти, ломи, відбійні молотки і взялися за стіни. Вони підняли такий шум, що вся околиця прокинулася. З будинків почали вибігати мешканці.
- Чому школу руйнують? Чим вона заважає? - запитав Йосипа якийсь хлопчина.
і
І
- Зменшення бюджету в відділі освіти спричинило закриття всіх шкіл, і то назавжди.
- Це означає, що ми тепер будемо мати канікули, аж поки не виростемо? - хотів переконатися ще один хлопчик.