Дух животворить… Читаємо Сковороду
- Автор: Барабаш Юрій
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-189-2
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Дух животворить… Читаємо Сковороду». Краткое содержание книги:
Крізь міфологічні структури в травестійних творах мандрівних дяків, цього «низового» українського бароко XVII–XVIII століть, просвічують обриси й барви реального національного життя доби. Мав рацію П. Житецький, говорячи, що травестії «пиворізів» це «своєрідний епос, оголений од усіх умовних форм церковної лірики… епос старовинних малоруських моральних звичаїв, перенесених у віддаленішу — євангельську або навіть біблійну старовину»[156].)
…Тепер варто повернутися до питання — наскільки правомірним, точніше, до якої межі коректним може бути зіставлення Сковороди з мандрівними дяками.
Сковорода так само писав різдвяні й великодні вірші, чотири з них, по два до кожного свята, включено ним до збірки «Сад божественних пісень». Перечитаймо їх.
Головне, що привертає до себе увагу в піснях 7-й та 8-й, присвячених Великодню, — те, що їх переймає щире, непідробне релігійне почуття, яке часом доходить до екстазу. Інтонація піднесена й разом стримана, але при цьому не виникає й тіні відчуття холодності, офіційності, навпаки, у віршах виразно виявлено особистіше начало. Згадуючи страждання Ісуса на хресті, гранично «олюднюючи» ці страждання, автор у пісні 7-й неначе ідентифікує себе з Тим, Хто переживає страшні муки:
Пісня 8-ма — один з кращих ліричних творів Сковороди. Це пристрасна сповідь людини, якого мучать хвороби, страх, скорбота, сумніви:
Лише у вірі, в зі-стражданні з Христом знаходить він заспокоєння, жадане зцілення, відрадність:
Погодьмося, що виявити в цих віршах що-небудь спільне з травестіями мандрівних дяків, бодай хоч би трохи близьке до них — неможливо.
Не такі виразні різдвяні поезії Сковороди. Не знайдемо тут того перейняття вірою, непідробного патосу й душевного хвилювання, які притаманні пісням 7-й та осібно 8-й. У перших рядках пісні 4-ї є щось декоративне, «постановче»:
Це написано наче на замовлення або як шкільна вправа, написано людиною, котра знає закони жанру, норми й правила піїтики, володіє ними — але не більше того.
Пісня 5-та є спробою богословсько-філософського осмислення таємниці народження Ісуса. Автор уражений фактом, що місцем появи на світ Сина Божого обрано «вертеп замість небес», що того, «кому місця мало / І серед самих небес», усього лише «у ясла… поклали»… Ця не надто глибока думка полишає холодним і читача, і — що помітно — самого автора, та й висловлено її доволі неоковирно. Туманною, зашифрованою мовою, в дусі приписів схоластичних піїтик у другій строфі викладено відомі євангельські події (поклоніння волхвів, переслідування Ісуса-немовляти царем Іродом). Сливе пародійно звучить фінальна строфа:
156
Житецкий П. Мысли о народных малорусских думах. — С. 88.