Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна
- Автор: Честертон Гилберт Кийт
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-395-336-6
- Переводчик: Ольга Мандрика
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна». Краткое содержание книги:
Пропонуємо другу книгу детективних історій про отця Бравна.
Феншоу представив Адміралові своїх друзів, і знову став жартувати з приводу поламаної огорожі. Адмірал спочатку заперечував, мовляв, рутинні садові роботи навряд чи можуть бути причиною для веселощів, та потім і на його обличчі з’явилася посмішка, і він нетерпляче вигукнув:
— Погоджуюсь, погоджуюсь, я справді занадто енергійно накинувся на цю огорожу. Але знаєте, яка то насолода — руйнувати все підряд. Мене зможе зрозуміти лише той, хто все життя провів у морських подорожах, щоб віднайти незнані острови, а тепер кинув якір біля вбогого шматка суші, який загубився в отій водоймі. Так я колись прорубував собі шлях у непрохідних джунглях, де багато отруйних рослин, а в руці в мене був лише кортик, до того ж — не надто гострий. Тоді я міг запросто пройти півтори милі у диких хащах, а тепер… Тепер, через триклятий договір, записаний у нашій родинній Біблії, я змушений стирчати ніби на прив’язі й рубати оці скалки. Та я…
І він махнув шаблею, розколовши ще одну дошку в огорожі.
— Я таке полюбляю, — з посмішкою промовив Адмірал, відкинувши свою шаблю. — А тепер ходімо в дім, ви, певно, зголодніли після подорожі.
На овальній галявині перед будинком було три клумби: одна — з яскраво-червоними тюльпанами, друга — з жовтими, а на третій цвіли екзотичні білі квіти, з майже прозорими пелюстками. Таких гості адмірала ще ніколи не бачили. Гладкий і понурий садівник розмотував садовий шланг. Останні промені сонця, котре вже майже сховалося за горизонт, виблискували на стінах будинку й освітлювали глибину саду. Перед будинком, з того боку, що виходив до річки, стояла велика тринога, а на ній — великий латунний телескоп. Поруч був садовий столик, пофарбований у зелений колір, він ніби нагадував, що зовсім недавно тут пили чай. Вхід у будинок прикрашали два великих камені, щось на кшталт ідолів, з дірками замість очей, яким поклоняються на островах біля південних морів тубільці. Над входом була темна дубова поперечина, а на ній — дивні різьблення, напевно, також тубільського походження.
Гості вже ввійшли до будинку, аж раптом низенький священик невимушено виліз на стіл і, виблискуючи скельцями окулярів, почав уважно розглядати поперечину над дверима. Адмірал Пендрагон здивувався, але не висловив свого невдоволення. Видовище нагадувало танець карлика на сцені, це так розвеселило Феншоу, що він аж розсміявся. Та отець Бравн не звернув уваги ані на здивування Адмірала, ані на сміх Феншоу.
Він вдивлявся у три вирізьблені символи, які вже стерлися від дощів і часу, та в них усе ж був якийсь смисл, зрозумілий лише священикові. Один знак нагадував обриси вежі, на якій висіли дивні гірлянди. Друге зображення було більш виразне: вітрильник часів королеви Єлизавети посеред живописних хвиль. Дірка посередині корабля могла бути наслідком природного знищення малюнка або ж вона означала пробоїну в судні. На третьому було зображено постать людини, наполовину поглинуту хвилями, які символізували хвилясті лінії. Риси обличчя були нечіткі, а обидві руки підняті вгору.
— Добре-добре, — змруживши очі, пробурмотів отець Бравн. — Ці зображення ілюструють легенду про полоненого іспанця. Ось він вимовляє прокляття, і воно збувається — спочатку пожежа на вежі, потім — корабельна аварія.
Пендрагон ввічливо похитав головою.
— А скільки ще цікавого тут можна побачити! — промовив священик. — Скажімо, ось ця постать, розсічена навпіл, нагадує міфічного кентавра або напівлева-напівлюдину, зображення цієї істоти часто можна побачити в древній геральдиці. Або, скажімо, смуга, що перекреслює корабель, дуже подібна на вертикальний переріз геральдичного щита. Найважче застосувати геральдику до третього сюжету, та все ж можна припустити, що над вежею видніється не дим, а лавровий вінок.