Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Автор: Сідак Володимир Степанович, Осташко Тетяна Сергіївна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-75-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника». Краткое содержание книги:
Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Варто зауважити, що державний інспектор М. Гавришко був призначений на цю посаду саме завдяки своїй партійній приналежності до УПСР. Проте внаслідок своєї державницької позиції він фактично розійшовся з урядовою лінією тогочасного лівого кабінету Б. Мартоса. Один з перших наказів державного інспектора М. Гавришка — ч. 4 від б червня 1919 р., - що був розповсюджений по всій території, яку займали частини з’єднання, роз’яснював покладені на нього інспекційні обов’язки: «…всі негайні питання, які підлягають вирішенню Державного Уряду, до прибуття Уряду Республіки», будуть вирішуватися ним (Гавришком), а також наголошувалось, що особи, які «дозволяють собі легковажно відноситись до розпоряджень Державних інспекторів… будуть суворо каратись» (Док. № 15).
За словами П. Дяченка, «політичний інспектор корпусу М. Гавришко (політінспекторів введено на взір більшовицьких комісарів) поінформував нас (полковників групи. — Авт.), що в уряді Головного Отамана носяться з думкою зліквідувати Запорізький корпус і для тої «місії» призначили полковника Сальського, щоб запобігти цьому він призначає командиром корпусу полковника Болбочана, а Чорний полк має заарештувати полковника Сальського, якого штаб міститься в Проскурові» 269.
Не виключено, що серед командного складу Запорізької групи дійсно поширювалась інформація, яку наводить у своїх спогадах П. Дяченко. Проте, незалежно від наявності у військового керівництва таких намірів щодо Запорізької групи, запорожці й раніше неодноразово зверталися до вищого військового командування УНР з проханням повернути до війська їхнього колишнього командувача.
У Проскурові, куди П. Болбочан приїхав 6 червня 1919 р. 270, очікуючи на нове призначення, він неодноразово зустрічався із запорожцями. Козаки та старшини умовляли його прийняти команду над корпусом. Зокрема про це пише С. Шемет, який тоді теж перебував у місті. Він посилається на слова особистого ад’ютанта П. Болбочана — сотника І. Коржа. «Домагання Запорожців повороту Болбочана до командування корпусом вже мали свою історію, — зазначає С. Шемет. — Цього домагався корпус зразу після арешту Болбочана через делегацію, послану ще з Кременчука до Києва. Через 1–2 місяці після того Запорожці вже з Вапнярки посилали кількох людей літаком до Станіславова до Болбочана, аби умовити його повернутися до корпуса. Потім, при кінці травня, коли корпус перейшов через Румунію і прибув до Галичини, то зараз же послав делегації — одну до Головного Отамана, другу до Болбочана з домаганням повороту Болбочана на пост командуючого» 271. За свідченням очевидців, полковник відмовлявся від цих пропозицій, зазначаючи, що прийме командування після затвердження його посади верховною військовою владою.
Згодом під час слідства П. Болбочан розповідатиме, що в день прибуття до Проскурова до нього приїхали запорожці разом із державним інспектором М. Гавришком, які почали його умовляти повернутися до війська. На цьому ж наполягав і присутній там у цей час С. Шемет. «Всі вони зробили великий вплив на мене, і я погодився їхати до запорожців, не маючи сили суперечити їм», — свідчив на допиті П. Болбочан (Док. № 36).
На поверненні полковника до своєї частини наполягали командири полків Запорізької групи. Зібравшись на спеціальне засідання, вони прийняли рішення про заміну полковника В. Сальського — командувача Запорізької групи військ — на свого попереднього командира. Водночас було підготовлене клопотання, яке в той же день направили державному інспектору М. Гавришку. Це звернення підписали полковники Осмоловський — командир 2-ї (7-ї) пішої Запорізької республіканської дивізії, тимчасово виконуювач обов’язків його заступника Зельницький, командир 1-го Окремого кінно-республіканського полку (чорношличників) П. Дяченко, командир 1-го Запорізького республіканського полку Мальцев, командир 2-го Мазепинського пішого полку І. Дубовий, командир 3-го Наливайківського пішого полку Пирогів, командир 2-го Запорізького Яна Кармелюка полку Троцький та командир 4-го Богунівського пішого полку Цілюрик 272.