Балакучий згорток
- Автор: Даррелл Джеральд
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-78-4
- Переводчик: Наталія Трохим
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Балакучий згорток». Краткое содержание книги:
А виправляти ці неприємності доводиться звичайним дітям — Саймону, Пітеру та їхній сестрі Пенелопі.
Тож якщо ти не від того, щоб сплавати на Острів Вовкулаків, продертися крізь Мандрагоровий Ліс чи взяти штурмом Замок Василісків, — сміливо перегортай сторінку!
— Паляничка! — радісно скрикнув він. — Через стільки років — морська, синя паляничка, нарешті, о, нарешті!
Створіння, яке Папуга називав найсумирнішим у всій Міфології, вигнулося, кинулося… — і перш ніж хто-небудь устиг щось відчути, вже загребло собі в пащеку човен разом із трьома дітьми, Папугою, Етельредом, кошиком, повним харчів, плюс серпи й мішки для рути.
«О Боже, — подумала Пенелопа, коли здоровенні щелепи з білими зубами зімкнулися довкола них. — Оце вже точно кінець нашій пригоді».
Розділ VII
Вовкулаки і вогняники
— Ото дурень! — вереснув Папуга в темряву Освальдової пащі. — Ох, і телепень пришелепкуватий! Із цими потворами, чого доброго, все пір’я повилазить!
— І що нам тепер робити? — запитав Пітер.
— Робити? — вигукнув Папуга. — Що робити? Швидко вибиратися звідси, поки цей дурнуватий Змій ще не проковтнув нас живцем. Ось вам серпи, а мені дайте підзорну трубу — б’ємо його по зубах.
— Ням-ням, — почувся глухий, але гучний голос Освальда, який розмовляв сам із собою. — Ням-ням, скільки років я мріяв про неї! Яке тісто! Яка майстерна випічка! Ням-ням. Оце нарешті справжня здобна паляниця!
— Зараз я покажу цьому дурневі паляницю! — прохрипів Папуга. — Нумо, всі разом!
І щойно Освальд сказав «ням-ням» учетверте, всі: діти, Етельред і Папуга — щосили гримнули його по зубах. І сказав він насправді: «Ням-ням, ай, ой, у-у-у!» — та без зайвих слів виплюнув човен разом із його вмістом.
А потім опустив голову і почав роздивлятися.
— Ого! — ошелешено вигукнув він. — Ця паляниця начинена людьми! Я ще ніколи…
— Йолопе! Це ж я, Папуга! — перебив Папуга, розмахуючи підзорною трубою.
— Ну, якби це була навіть звичайна біла паляниця, начинена людьми, я б дуже здивувався, — бурмотів Освальд, страшенно зацікавлений, — але я впевнений, що синьої паляниці, начиненої людьми, ще ніхто ніколи не бачив!
— Я готовий задушити цю рептилію, — прошипів Папуга перед тим, як заверещати: — Осва-альде-е! Це я-a! Па-пу-га-а!
Освальд придивився пильніше.
— О! — радо вигукнув він. — Це, здається, Папуга! Яка приємна зустріч! Але що це ти робиш у синій паляниці? Це, друже мій, дуже небезпечно — ти можеш стати чиїмось обідом! І що ти тоді зробиш? А якщо вже тобі необхідно плавати, то плавай краще в якійсь шхуні, чи що…
— Це не паляниця! Це кораблик! — закричав Папуга.
— Равлик? — перепитав Освальд. — Ну, це вже ні, любий Папуго. Не хочеться тобі суперечити, але я одного разу бачив равлика, й він був зовсім не схожий на це. А крім того, равлики не сині й не плавають по воді. Ні, ні, зарубай собі на носі — це паляниця. До того ж, марципанова, такі печуть у Болгарії.
— Я не можу з тобою говорити — причепи свою слухову трубку! — крикнув Папуга. — Я вже зірвав голос!
— Полоз? Ні, — заперечив Освальд, — ніякий це не полоз. Звичайно, я можу помилятися. А ще — це може бути синій млинець, хоча… Сумнівно, дуже сумнівно. Навряд чи млинець міг би так добре триматися на воді.
— І навіщо йому найбільші вуха в усій Міфології, якщо він усе одно нічого не чує? — зітхнув Папуга. Він піднявся в повітря та сів просто Освальдові на вухо:
— Де твоя слухова трубка? — закричав він.
— Отож, — задоволено сказав Освальд. — Я теж так думаю. Я дуже радий, що ти нарешті зі мною погодився. Равлики зовсім інші, вони мають ріжки, мушлі, вони слизькі та й взагалі не такі.
— Де слухова трубка? — верещав Папуга. — ТРУБКА, ТРУБКА, ТРУ-УБКА-А!!!
— Нема ніякої потреби так пищати й біситися, — ображено сказав Освальд. — Я без твого крику-вереску чудово чую.
— Слухова ТРУ-УБКА! — закричали всі хором.
— А-а-а, ви хочете на неї подивитися! — приємно здивувався Освальд. — Секундочку, вона в мене лежить ось тут — трендова річ. Звісно, вона мені зовсім не потрібна, бо я і так усе чисто чую, але мати її вдома дуже практично. Тому я знайшов для неї інше застосування — якщо туди заливати цукровий сироп, то можна малювати дуже гарні візерунки на тортиках.
Він опустив під воду свою лапу, вкриту лускою, помацав і витяг бурштиновий, інкрустований сріблом слуховий ріжок. Потім приклав його до вуха й щасливо посміхнувся.
— Ну як? — запитався Освальд. — Як на мене, просто шикарно.
— Чудово! — заволали діти.
— Що? — перепитався змій, нахиляючись та притискаючи ріжок щільніше до вуха.
— Чудово!!! — знову закричали діти.
Освальд випростався, витяг із вуха трубку і зазирнув усередину.
— Хвилиночку, — пробурмотів він, — технічні неполадки.