Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Марко мовчав.
Погляд Флемінга впав на поверхню столу. З-під складеної газети виглядало щось дивовижно гарне, шовкове, лимонного кольору…
— Що це? — Ян зацікавлено прицмокнув язиком.
То було нещодавно куплене Марком у вуличного торгівця японське віяло.
— Для Елізабет? — поцікавився Флемінг обережно.
Швед мовчки відсунув шухляду і простягнув руку за віялом, щоб вкинути його у нутро письмового столу.
— Зачекайте-зачекайте! — Ян хитро глипнув на Марка. — А там, де ви купили цю штучку, вам розповіли, що віяло не таке просте, як видається зовні?
— Друже, — проказав Швед, — то сталося у ту мить, коли мене переслідував Кірсанов… Я придбав це віяло майже на бігу. Тому навіть якщо продавець і хотів би мені щось іще сказати, то просто не встиг.
— Знаменито! Та ви просто шаленець! Думати про подарунок для дружини в той момент, коли за тобою женеться вбивця! — Флемінг знову хитро посміхнувся. Крутнув кістяний різьблений держачок віяла і легенько потягнув на себе… Той раптом піддався, наче так і треба було.
— Ось, маєте! — Ян обережно продемонстрував Маркові те, що ховалося усередині віяла — довгий тонкий стилет, добре загострений, справжню потаємну зброю.
— Ого! — Марко здивовано похитав головою. — Нічого собі… Ніколи б не подумав, що ця дамська іграшка може виявитися настільки серйозною!
Він узяв із рук Флемінга стилет і доторкнувся пальцем до його леза.
— Тепер тричі подумайте, чи варто це віяло дарувати Елізабет! — розсміявся Флемінг. — Таке тут звична справа. Туристи полюбляють усілякі східні цяцьки із секретами. От продавці і задовольняють попит клієнтів. Сам би нізащо не здогадався, якби не побачив, як вуличний продавець демонстрував секрет подібного віяла якійсь дамі… Уявляєте, що може бути в арсеналі самої леді Чеддерс?
— Ну, добре… — Марко зітхнув, підвівся і глипнув на Флемінга. — Майже обідня пора… Куди ви зараз, Яне?
— Маю кілька зустрічей, далі до британської амбасади на бренді. А потім — і за це я свою роботу обожнюю — до клубу леді Чеддерс…
— Прекрасно, — Марко хитнув головою. — Перекажете їй, Сибіллі, що містер Мак-Міллан, мовляв, дуже зайнятий, але з усього видать — теж прагне побачення. І тільки-но його відпустять справи… Тут не забудьте зробити ефектну паузу і не кажіть більше нічого.
— Більше нічого?
— Більше нічого.
— Та ну! — пхикнув Ян у кулак. — Не вдавайте святенника, Алексе! Пливіть за течією, і все піде як по маслу, — гукнув він услід Шведові. — Я ж обіцяв вам — Елізабет ні про що не довідається, що б не трапилося!
Насуплений і майже роздратований Марко подав Флемінгу капелюха.
— Вишнуровуйтеся, Яне. Маєте купу справ. Мені теж треба помізкувати.
У клубі Сибілли Чеддерс він несподівано з’явився наступного ранку.
Особистий охоронець леді Чеддерс зустрів його при дверях, але, упізнавши, провів без зайвих запитань, так, наче давно був поінформований: цього потрібно пропускати, не питаючи про мету візиту чи, можливо, наявну зброю.
У залі для розваг, як і кожного ранку, усе ще панував гармидер. Обслуга після нічної гулянки саме прибирала, підмітала, витирала, підбирала з килимів шкуринки апельсинів та уламки скла, корки від шампанського, міняла шовкові простирадла на ложах за завісами, викладала на таці фрукти та свіжі квіти у вази.
Покої Сибілли Чеддерс знаходилися у глибині будинку. Марко ніколи б не подумав, що тут є ще стільки простору. Звивисті коридори, численні двері… Тут можна було заблукати так само просто, як у бамбуковому лісі-самосіві. Згинути без сліду, і ніхто ніколи не довідався б, куди ти подівся.
Нарешті мовчазний охоронець вивів Шведа до просторої галереї, оббитої китайським шовком та вмебльованої дорогими європейськими меблями. З однієї з кімнат, що знаходилася у кінці того шаленого простору, долинала бравурна, проте вельми майстерно виконувана мелодія.
Хтось грав на фортеп’яно. Енергійно і навіть збуджено. Збудження передавалося і на інструмент, бо мелодія шаленіла з кожною миттю…
Охоронець зробив знак, аби зупинитися і зачекати. Уже за хвилину він з’явився у коридорі і жестом запросив Шведа увійти.
Марко ступив уперед і нарешті побачив зі спини її, Сибіллу Чеддерс.
Вона була зовсім не такою, якою довелося побачити її вперше, у залі для розваг: темне волосся прибране у просту зачіску, рухливий стан затягнутий у жіночну вишукану сукню.
Тонкі пальці ледь виглядали з-під довгих, розшитих дрібними перлами манжетів, однак це не заважало їм віртуозно бігати клавішами фортепіано. Коли Сибілла повернулася до нього, Марко застиг.