Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Японське військове міністерство зацікавлене і готове докласти усіх зусиль, щоб вибрані народи, як Україна, Дон, Туркестан, Кавказ і Японія могли об'єднатися проти Росії.
У зв'язку з таким планом у Парижі японськими спецслужбами вже готується зустріч амбасадора Танаки із шахом Туркестану для обговорення спільних стратегічних дій.
Того ніяк не можна пропустити і проводу ОУН, а по змозі й стати найактивнішим учасником тих перемовин.
Маємо бути готовими у разі, якщо розпочнеться конфронтація.
Тож вважаю за доцільне під будь-яким видом якомога швидше направити до Маньчжурії групу добре підготовлених членів ОУН, готових для праці у будь-якій ділянці, аж до військової включно. Дюрер»
Незабаром у Берліні, як і попереджав Марко, відбудуться перемовини між полковником Коновальцем та головою донських козаків генералом Капустянським з одного боку і військовим аташе японської амбасади Танакою з іншого.
Пізніше до Берліну прибуде японський старшина генерального штабу для вироблення спільного плану дій та їх координації між Японією та ОУН, якщо доведеться протистояти совєтам.
Японський військовий аташе Ошіма, у компетенції якого також перебуватимуть питання розвідки, буде регулярно інформувати японське військове міністерство про хід цих переговорів, усіляко підкреслюючи їх важливість для Японії.
Майбутнє ще мало настати. І як усе повернеться — не знав ніхто.
Проте всю прикладну значущість своєї місії у Харбіні для української справи Марко оцінить набагато пізніше, через роки, коли у одній із книг, виданих українською діаспорою, а саме у розділі, де автор аналізуватиме діяльність ОУН у напрямку співпраці з Японією, прочитає майже дослівні рядки зі свого харбінського донесення:
«За опорну базу для дії на московські терени Коновалець обирає українську колонію на Далекому Сході — Зелений Клин».
— Вона геть змарудилася за вами, друже! — як завжди, захоплено промовив Флемінг. — Хоче побачитися з вами! Тільки-но бачить мене — запитує, чому ви уникаєте зустрічей із нею… Якби таке відбувалося у якомусь лондонському салоні, я 6 сказав вам, що ця жінка закохана! Але тут, у Харбіні… Не знаю, чи можу сказати вам те саме стосовно леді Чеддерс.
— Мені її кохання до лампади, самі знаєте, — проказав у відповідь Марко похмуро.
— До лампади? — повторив Ян здивовано. — Це як?
— Тобто байдуже мені до її любові, — пояснив Марко.
Флемінг розвів руками.
— До лампади… — повторив замислено. — Гарний вираз. Треба запам’ятати. Але ви направду зводите леді Чеддерс із розуму.
— Нічого з її розумом не станеться.
— Ось… — Флемінг із таємничою посмішкою поліз рукою до внутрішньої кишені, — просила передати вам записку.
— Вона? — Марко підвів погляд на Флемінга. — Чого ж ви мовчите?
«Містере Мак-Міллан, не розумію, що могло статися такого, що ви, надсилаючи щодня подарунки і квіти, самі уникаєте зустрічі зі мною…» — пробіг Швед очима рядок.
— Дурня яка! — проказав сам до себе.
— А чого ви хотіли? — поцікавився Флемінг. — Будь-яка жінка втратить самовладання від такого галантного поводження з нею і рано чи пізно запрагне більшого… А ви маєте справу не з жінкою, а зі справжнім втіленням Ліліт!
— Ну… до Ліліт їй далеко, мій друже. І взагалі, уся ця гра, що далі, то більше мене обтяжує, — відповів Марко замислено.
— Не високої ж ви думки про зваби леді Чеддерс. Тоді не знаю, що вам і порадити, Алексе… — стенув плечима Флемінг. — Як на мене, немає надійнішого способу підібратися до неї ближче, ніж вдати із себе поведеного на її звабу. Ви нещодавно зволили згадати про князівну Тараканову… Я не міг не зацікавитись цією історією. І скажу вам — ви на правильному шляху, Мак-Міллане. Хоч я би так із нею не панькався, — додав Ян за мить.
— Це якщо покласти за мету завалити усю справу, — зрезюмував Марко. — Сибілла Чеддерс не дурепа, і повірити у те, що отак просто квітами і натяками на почуття можна її збити із пантелику…
— А раптом вам вдалося зачепити слабинки її душі? — гмикнув Флемінг. — Ви іноземець, самодостатній, привабливий чоловік, який відмовляється від ночі із тією, про яку марить добра половина чоловіків Харбіна… Ви, зрештою, ставитеся до неї як до леді… Цілий місяць водите її за ніс, натякаючи на близькість…. Якої реакції ви ще очікували, мій друже? Може, таке взагалі уперше в її житті? Може, усе, чого їй не вистачає у цьому, оббитому золотою парчею бедламі, — це людські стосунки?