Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Справді… автентичного у класичному інтер’єрі японського аташе було замало. Шафи з книгами тулилися просто до стін. Важкий письмовий стіл, крісла і навіть камін… Цілком зійшло 6 і за добротну бібліотеку якогось англійського джентльмена.
— Пан Морланд рекомендував мені вас як людину нашого ґатунку, відповідальну і посвячену у справу. Людину, що представляє зацікавлені у співпраці із нами найвищі кола українських патріотів. Тож ви — не просто наш гість. Ви нам друг! — додав Танака, дивлячись Маркові просто в очі. — І ми готові відповісти взаємністю. Звісно, — продовжив він, — перепрошую, що довелося так довго тягнути з зустріччю, але затримка була необхідною. Ми мали підготуватися, наскільки то можливо, до зустрічі з вами, містере Мак-Міллан.
— То зрозуміло, пане Танака, — хитнув головою Швед. — І я готовий до такої співпраці, бо наші спільні дії — запорука нашого подальшого успіху. Зрештою… тому я і тут, що ми із вами хоч і різних культур, та мета у нас одна — убезпечити інтереси своїх народів.
— Сподіваюся, зелений чай вам смакуватиме? Чи бажаєте звичної кави? — поцікавився Танака. — Рекомендую зелений чай із жасмином. Шляхетний напій! Кавою тепер пригощають скрізь, а от справжній зелений чай…
Поміж тим Танака продовжував:
— Бачите, нас цікавить будь-яка інформація про підводні течії, що могли б вирувати на Далекому Сході, зокрема у Маньчжурії, — пояснював він, тим часом подаючи знак залишити їх із гостем наодинці. — Наш пріоритет, як ви розумієте, вичленити усе, що могло 6 стати на заваді просуванню совєтів або ж зашкодити японській політиці на Далекому Сході, і у цьому напрямку маємо гарні точки для подальшої співпраці.
— Тоді ми з вами могли б заварити гарний куліш, — кивнув Швед. — Я уповноважений полковником Євгеном Коновальцем вести попередні перемовини з вами та викласти основні тези нашої можливої співпраці…
— О… пан Коновалець… — усміхнувся Танака. — Багато чув про нього. Що ж… я уважно слухаю вас, містере Мак-Міллане.
— Наші пропозиції для японської сторони дуже прості, але за даних обставин можуть виявитися вельми ефективними, — мовив Марко. — Ось, наприклад, ні для кого не секрет, що над Китайською Східною залізницею збираються хмари…
— Так… — погодився Танака. — Ми усвідомлюємо можливу загрозу і передбачаємо, що совєти будуть робити усі можливі спроби, аби перебрати на себе контроль над КВЖД.
— Українці, — продовжив Марко, — уже зараз можуть серед населення Зеленого Клину розгорнути активну пропаганду на користь Японії, усіляко нівелюючи більшовицькі впливи та білогвардійсько-монархічні виступи.
— Це добре… — промовив Танака.
— Таку ж пропаганду, — продовжував Марко, — можна було б розгорнути і серед українських за національністю вояків. Зчинивши серед українців рух, ми могли 6 знівелювати військові намагання совєцької Росії.
Танака згідно захитав головою.
— Так… це вельми слушно, містере Мак-Міллан.
— А у подальшому можна було б вести мову і про створення партизанських загонів серед населення Зеленого Клину, і про формування регулярних українських військових частин на Далекому Сході, і навіть про зорганізування актів саботажу на великій Україні, щоб заблокувати відправку військових частин, сформованих з українців, на Далекий Схід.
— Чудово! — проказав Танака. — Дуже перспективно. І цілком реалістично, якщо добре попрацювати у цьому напрямку. Якщо наші українські друзі так серйозно розглядають можливість подальшої співпраці з нами, то і я не буду голослівним…
Близько години спілкувалися вони з Танакою.
Зовні спокійний, Марко попри все відчував усередині дивне радісне збудження. Так, ніби йому вдалося натрапити на давно загублену, але усе ще добре впізнавану дорогу, наче знову вдалося зв’язати у єдиний із сьогоденням вузол усю ту справу, на яку пішли, здавалось би, намарно витрачені роки поневірянь української резидентури у Стамбулі.
По-юнацьки подумалося: Мурський би ним пишався.
Перемовини із японцями, які тоді мали нечіткі обриси і видавалися майже фантасмагоричними, тепер були не просто реальними, а ставали відповіддю для українців на багато питань.
— Ви полюбляєте читати, містере Мак-Міллан? — несподівано поцікавився насамкінець Танака, дістаючи з книжкової шафи якусь книгу.
— Звичайно, — Марко хитнув головою. — Намагаюся, хоч часу на це приємне заняття залишається дедалі менше.