Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Ви приємний співрозмовник, містере Мак-Міллан, — усміхнувся Танака. — 3 вами приємно мати справи. І я хотів би зробити вам невеличкий подарунок… На знак нашої дружби і порозуміння. Книга. Вона неодноразово ставала у пригоді людям нашого роду занять. А у юності для мене ця книга була взагалі настільною…
— Я вдячний вам, та, на жаль, пане Танако, я не володію японською… — зауважив Швед.
Той поблажливо усміхнувся.
— Навіщо б я дарував вам книгу, яку ви були б нездатні прочитати! Вона не японькою і не китайською, хоч її і написав видатний китаєць… Вона — англійською, містере Мак-Міллан. Добротний якісний переклад із передмовою містера Лайонела Джайлза від 1910 року… І вельми вартісне виконання.
— Сунь-цзи, «Мистецтво війни», — прочитав Марко. — «Правила переможця».
— Саме так, містере Мак-Міллан, — мовив Танака. — Я придбав її тут, у Харбіні, для себе, але сьогодні усвідомлюю, що цей трактат може стати гарною запорукою нашої з вами подальшої дружби… Адже, як слушно зазначає Сунь-цзи, люди нашої професії є найважливішим елементом у веденні війни, якою б вона не була. Саме від нас залежить здатність наших сил просуватися вперед…
Повертаючись додому, Швед аж покусував губи.
Вдалося…
Японці підуть на серйозний контакт!
За таких обставин усі дані, які Маркові носив Шуберт, могли стати цінними аргументами й відомостями у таємних перемовинах та зустрічах представників ОУН із японськими амбасадорами у Берліні та Парижі.
Звісно, японська розвідка могла перехопити Шуберта. Людина він зі зрозумілих причин нервова. Людина, що втратила своє колишнє життя, зневірена життєвими обставинами і поневіряннями на чужині. Його можна залякати, просто підкупити, знайти якийсь компромат і тримати, як мишу, під ковпаком.
Але і тут був достатньо важливий аргумент, аби Танака та японські спецслужби не хотіли маститися об Шуберта — японцям у ту білогвардійську заворуху вигідно не втручатися. Вигідно, не вкладаючи у справу Шуберта ні копійки, отримати саме той результат, якого вони сподіваються — розхитування ситуації у Маньчжурії руками Монархічної ради.
Розділяй і владарюй, чи не так?
Монархічна рада фінансує Шуберта саме для боротьби із совєтами. От нехай він і бореться, створює партизанські загони, чинить більшовикам диверсії… А коли совєти підслабнуть, можна буде і самого Шуберта з його підпіллям прибрати.
— До росіян у нас немає віри, — сказав на прощання пан Танака, — а Українська Далекосхідна республіка може стати тим рубіконом, через який совєцькій Росії буде складно переступити. Кісткою у її горлі і місцем накопичення сили для українського народу.
Свої донесення й секретні відомості Марко передавав окремо, через Флемінга або Морланда — дипломатичною поштою або ж шифровками, разом із листами редакції української газети «Маньчжурський вісник», яка вела жваве листування з українським же прес-бюро у Берліні.
До Лондона, Берліна, Парижа — окремо для С.І.С., окремо для довірених представників ОУН раз у раз відбували послання, зашифровані то у вигляді журналістських статей для «Обзервер», то переписів, у яких значилися покупки — одяг, парфуми, книжки та всілякі дрібнички, які начебто необхідно було доправити; усілякі замовлення на предмети східної розкоші, короткі листи з захопленими розповідями про красу природи Маньчжурії, приватне життя у Харбіні тощо.
Прочитати такі послання можна було, лише знаючи відповідний код шифру.
І якщо С.І.С. терпляче продовжували чекати результату операції, розгорнутої у Харбіні їхніми двома агентами, то провідники ОУН вже отримували чіткі відомості щодо подій, які грядуть, і могли діяти.
Швед повідомляв полковникові Коновальцю:
«…попередньо, судячи із настроїв і готовності до політичної співпраці японських колег, територія Зеленого Клину може стати справжньою опорною базою для подальшої нашої спільної дії на московські терени.
Взаємний інтерес совєтів та Японії до благополучного функціонування КВЖД є очевидним, але співпраця й розуміння наразі є показними, відкрита конфронтація — тільки справа часу.
Японська сторона зацікавлена у розпаленні й підтримуванні конфліктів китайської влади із совєтами і буде ретельно працювати у цьому напрямку.
Ба більше, японські дипломати, зокрема військові аташе та амбасадор Танака вже, найближчим часом шукатимуть контакту із представниками проводу ОУН у Мюнхені, Берліні та Парижі щодо координації дій Японії і ОУН на випадок силового зіткнення із СРСР.