Трансгалактичний розвідник
- Автор: Брошкевич Ежи
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: Видавництво дитячої літератури “Веселка”
- Переводчик: Ростислав Дуб
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Трансгалактичний розвідник». Краткое содержание книги:
Минає 862 рік Нової Космічної Ери, тобто 862 рік, відколи люди вперше ступили на поверхню Марса. За цей час вони освоїли всі планети сонячної системи — упоралися і з пустелями Марса, і з формаліновими болотами Венери, і з бурями Нептуна, і з надмірною радіацією Сатурна. Тепер людству стала тісна сонячна система, як колись стала тісна Земля. І ось екіпаж сміливців на штучній механопланеті вирушає за межі сонячної системи — в сузір’я Центавра…
Запрошуємо вас, діти, хоч заочно стати учасниками цієї подорожі — ви будете свідками багатьох цікавих і незвичайних пригод.
— Нічого не допоможе страх за них, Янку. Мене турбує інше. Може, ще гірше: чи це, коли навіть вони й робитимуть усе як слід… не зламає їх і нас, тим болючіше, що в нас прокинулась надія?
— Не думай про це.
— Ох! — вибухнула Чандра раптовим гнівом. — Як можна про це не думати? Не кажи дурниць.
Ян узяв її за руки.
— Чандро! — сказав він. — Нам було б легше, коли б принаймні дітям ніщо не загрожувало. Але поміркуй: що б вони подумали про себе згодом, через рік чи через п’ять років, якби довідались, що могли допомогти нам, а не допомогли? Це було б для них більше лихо, ніж те, що їх може зустріти тут. Так чи ні? Він повернув обличчя дружини до себе. Чудові Чандрині очі були затуманені, навіть якісь чужі. Та врешті до них почав повертатися спокій.
— Так, — шепнула вона.
— Скажи ще раз, — ніжно мовив Ян.
— Так, — усміхнулась Чандра.
Він сів на своє місце.
— Нумо берімося далі до аналізів проб від № 43 до № 47-А і 47-Б.
Поверхня їхнього космольота вкрилася порохом, що осів з розбитих вогнеметами метеорів. Перед зустріччю з КБ-803 Рої вирішили перевірити хімічну будову метеорних опадів. Тепер Ян хотів почати аналіз.
— Не думай про це, — ще раз ніжно сказав він.
А потім додав уже діловито:
— Дай мені пробу № 43.
— Намагатимусь не думати, — відповіла Чандра.
В астрохімічній кабіні на “Беті” запала спокійна, робоча тиша, така, як панувала вже кілька хвилин на обох космольотах. Тільки біля візирів “Бети” ще почулося кілька тихих слів. То Володимира шепнула на вухо Кіамото:
— Я аж тепер почала по-справжньому боятися.
А коли він похитав головою, що не розуміє, дівчина докінчила свою думку:
— Боюся тому, що ми дістали надію.
Хлопець зрозумів і мовчки кивнув головою. Потім, щоб підбадьорити її і себе, взяв дівчину за руки й поцілував у скроню.
А ту мить КБ-803 світловими знаками передавав:
— Дайте дорогу! Минаємо вас… Дайте дорогу!
— Вони зробили вже дуже багато, — шепнув Кіамото.
Він з дівчиною дивився на екран, на якому саме пересувався силует КБ-803, наче тінь прудкої гнучкої рибини з миготливими рубіновими очима.
Тим часом екіпаж на борту КБ-803 діяв точно за програмою: Алька сигналізувала, а РІон тримав у руках кермо, чекаючи, коли вона скінчить, щоб рушити вперед.
Нарешті “Альфа” і “Бета” повторили переказані їм настанови. Йон глянув на Альку. Він хотів сказати їй:
— Просигналізуй: “Минаємо вас! Дайте дорогу!”
А що він ще мав час, то згаяв хвилину на інше.
— Тільки тепер, Алько, — сказав він, — ми починаємо справжню роботу. І тільки тепер можемо або все виграти, або все програти.
Дівчина кивнула головою і глянула йому у вічі. Вона так приязно усміхнулася, що хлопець зважився признатись їй:
— А що ми можемо й програти, то я хочу, щоб ти знала: я нікого з друзів так не любив, як тебе.
— Я хотіла це саме сказати тобі, Йоне, — спокійно відповіла Алька. — Але… годі вже! Давати сигнал?
— Так.
“Минаємо вас! Дайте дорогу!”
З цієї миті на КБ-803 настала тиша.
Давши сигнал, Алька відразу повернулася на місце бортового стрільця.
Нон увімкнув першу швидкість і дугою поминув спочатку “Бету”, а потім і “Альфу”. І ось перед бойовим космольотом заблищала хмара дивних дрібних метеорів, що нагадували діамантову сарану. Алька негайно почала стріляти з усіх вогнеметів.
Позитроновий вогонь, наче величезний кулак, пробив у стіні з мільярдів метеорів вузький прохід. Спочатку туди влетів КБ-803, а слідом за ним обидва космольоти.
Так у глибині Чорної Ріки почався мовчазний ритмічний танок трьох космольотів.
Прості фігури того танку раз у раз повторювалися: спочатку вогневий удар, що прорізував прохід у миготливій лавині, потім у той прохід плавно стрибав КБ-803 і утримувався від пострілів, аж поки до нього наближалися “Альфа” і “Бсга”, що світилися розпізнавальними вогнями. Далі знов вогневий удар, знову стрибок першого космольота, і знову наближення решти двох.
На всіх трьох космольотах панувала тиша.
Щоправда, на “Альфі” й “Беті” радіоприймачі працювали — але тільки для того, щоб записувати страшний галас з лавини дивних блискучих метеорів. Вони занотовували кожен звук у всіх його варіаціях, самі ж працювали нечутно. Тому було тихо, бо люди теж мовчали. Вони не знали нічого, крім того, що їм передав екіпаж КБ-803. Цього було досить, щоб не сумніватися, однак замало, щоб твердо повірити в успіх.