Трансгалактичний розвідник
- Автор: Брошкевич Ежи
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: Видавництво дитячої літератури “Веселка”
- Переводчик: Ростислав Дуб
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Трансгалактичний розвідник». Краткое содержание книги:
Минає 862 рік Нової Космічної Ери, тобто 862 рік, відколи люди вперше ступили на поверхню Марса. За цей час вони освоїли всі планети сонячної системи — упоралися і з пустелями Марса, і з формаліновими болотами Венери, і з бурями Нептуна, і з надмірною радіацією Сатурна. Тепер людству стала тісна сонячна система, як колись стала тісна Земля. І ось екіпаж сміливців на штучній механопланеті вирушає за межі сонячної системи — в сузір’я Центавра…
Запрошуємо вас, діти, хоч заочно стати учасниками цієї подорожі — ви будете свідками багатьох цікавих і незвичайних пригод.
— То вони! То вони! Дивіться, то вони!
І тільки через добру хвилину на обох космольотах пролунали докладні вже донесення спостерігачів:
— КБ-803 йде нашими слідами, віддаль — 20 кілометрів, сигналізація — світлова!
Зрозуміло ж, що, за винятком пілотів, до екранів миттю збіглись усі члени екіпажів, покинули свої місця навіть найстриманіші і найвідповідальніші люди. Дійшло таким чином до дивних, можна навіть сказати, прикрих сцен.
Але не дивуйтесь тому бракові дисципліни.
Ще перед хвилиною члени обох екіпажів були впевнені, що безповоротно падають у безодню. Що вони ніколи вже не повернуться додому — на планети рідної сонячної системи. І що нема їм ніякого порятунку.
Та ніхто не думав покірно чекати смерті. Тому на обох космольотах люди зразу почали робити все, щоб урятувати собі життя, забезпечити повітря й харчі.
Найперше “Альфа” й “Бета” спробували з’єднатися. На той час, як їх наздогнав КБ-803, вони вже годину як були зв’язані тросом і летіли поруч.
Одночасно взялися до роботи науково-дослідні групи, створені зразу після катастрофи: група харчування, група зв’язку, група, що вивчала можливості повернення, та група, що досліджувала Чорну Ріку.
Люди працювали спокійно, як завжди. Жартуни сипали дотепами, Орм Сого співав, Марім насвистував, як птах. Зрештою, всі були збуджені, як завжди перед новою роботою, що цього разу була особливо тяжка.
Оце і все. Здавалося, що не сталось нічого особливого — хіба тільки що вони разом з Чорною Рікою летіли в бездонну прірву.
Звичайно, в обох космольотах знали, що якась надія на порятунок ще є, але, як ми вже згадували, крім Чандри й Гелени, ніхто в неї не вірив.
Тому, коли всі закричали: “То вони!”, а потім: “КБ-803 йде нашими слідами…” — ніхто, за винятком пілотів Маріма й Орма, не міг утриматись, щоб не кинутися до екрана й не побачити свого рятівника.
Всі дивилися мовчки. Люди тиснули руки Гелені, Янові й Чандрі. Хтось сказав: “Вони досягли неможливого”, а ще хтось додав: “Маємо тепер шанси на порятунок завдяки трьом дітям”.
Думки людські йдуть спільними дорогами. Так само, як недавно на Головній Базі Долорес поправила Назима, так тепер на “Альфі” один з найбільших математиків світу, Ебенезар Ліон, не погодився з словом “діти”.
— Маємо тепер шанси на порятунок завдяки трьом мужнім людям, — сказав він.
Всі мовчки кивнули. їхні очі, що світилися надією, вдивлялися в силует космольота КБ-803, що (як передбачав план, складений Супером) повідомляв про становище з допомогою світлових знаків і поки що летів на сталій віддалі від них.
— Диво дивне, — шепнув Ліон Гелені. — Хто з них веде космоліт?
Гелена здогадувалась, хто, але вголос не сказала.
А КБ-803 з допомогою світлових знаків передавав ось що:
“Йон Сого, Алька Рой прибувають на борту КБ-803 з доручення Головної Бази. Наше завдання: провести вас через Чорну Ріку до “Розвідника”. Відповідайте: брати вас на буксир чи підете власним ходом?”
“Альфа” і “Бета” зразу ж відповідали, що летітимуть самі. Отже, тут передбачення Су-пера теж справдилися.
КБ-803 передавав далі:
“Увага на “Альфі” й “Беті”! Програма найближчих дій: КБ-803 минає вас і виходить наперед. Потім безперервним вогнем прокладає дорогу в просторі. “Альфа” й “Бета” йдуть за ним на найближчій відстані. Передбачено зустрітися з “Розвідником”, який має прокладати шлях від себе. Кінець. Повторіть програму”.
Після повторення біля візирів на “Альфі” й “Беті”, скерованих на КБ-803, залишились іільки чергові.
На “Альфі” чергували Ліон і Гелена, а на “Беті” — красуня Володимира Альф’єрі та її наречений Кдамото. Решта екіпажу, серед них Ян і Чандра, повернулися на свої місця.
На обох космольотах запала тиша. Люди уникали навіть дивитись одне на одного. Ніхто не сміявся, не говорив більше про мужність дітей.
Усі мовчали, немовби необачно сказане слово могло завдати якоїсь непоправної шкоди, порушити хід подій. Тільки Ян і Чандра, повернувшись до кабіни, що правила за астрохімічну лабораторію, перекинулись кількома словами.
Перший озвався Ян. Він не міг знести неспокою, навіть відчаю, що світився в очах дружини, яка не дуже успішно намагалася прикрити його усмішкою.
— Боїшся? — шепнув він, обіймаючи її за плечі. — Боїшся за них?
Вона похитала головою і сказала досить спокійно:
— Не тільки це. Не тільки, хоч я вперше в житті просто вмираю зі страху за дітей.
Що Ян мав відповісти на це, коли й він не міг зібратися з думками? Чандра підвела на чоловіка очі і відразу збагнула його мовчанку. Вона провела рукою по чолі.