Трансгалактичний розвідник

Ми їх знаємо. Це Алик і Алька Рої, а також Йон Сого, нагороджені Сонячною Зіркою.

Ось вони лежать на березі басейну, напроти ботанічного саду, ліворуч головних лабораторій. Через десять хвилин почнуться наукові досліди у візіотеці. Робик своєчасно нагадає їм, отже, вони не спізняться.

Поки що можна ще трохи порозкошувати в промінні штучного сонця “Землі”, дати спочинок втомленим у воді м’язам.

Нарешті Алик підводиться.

— Знаєте, що я вам скажу? — мовить він. — Мені зовсім не подобається, що ми так легковажно визначили перший рік нової ери.

Алька пильно глянула на брата:

— Чому?

— Бо я гадаю, — каже Алик дедалі войовничіше, — що коли ми навіть освоїмо Центавра, то все ще будемо в межах однієї галактики. Тієї самісінької. То який же це здобуток? Чи не краще почекати, поки ми переступимо її межу? Не повинні ж ми обмежувати себе тільки однією галактикою.

— Я згодна з тобою, — мовить Алька.

— Він правду каже, — звертається Йон до Робика.

— Восьма година тридцять хвилин, — нагадує Робик. — Час іти у візіотеку.

Рухома руда стежка, як тихий струмок, несе їх у бік учбових лабораторій. Туди ж поспішають з різних боків інші юнаки й дівчата і здалека вітаються помахом рук.

— Знаєте що? — знову каже Алик. — Я подам пропозицію керівництву “Землі”, хай перешле її до Головної Наукової Ради.

— Ми підтримаємо тебе, — енергійно підтакує Йон.

Потім він бере Альку за руку:

— Підтримаємо, га?

Дівчина усміхається Йонові, і на якусь хвилю вони забувають про все. Просто дивляться одне одному в очі.