Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Отже, і вона…
Тим часом для Марка дні вирували шаленим потоком.
Тепер можна було сміливо сказати: попри те, що він був агентом британської спецслужби, на його плечі у буквальному сенсі лягли обов’язки резидента нелегальної української резидентури у Харбіні.
Шуберт виконував відведену йому роль, повідомляв про перебіг підготовки до початку запланованих диверсій проти совєтів.
Бендер носив відомості із залюднених вулиць Харбіна, залізничної станції та ресторацій. Під виглядом продавця туристичних путівників та сувенірів старому авантюристу вдавалося виловлювати чимало цінної інформації. З дня знайомства зі Шведом його справи пішли угору. Тепер він мав пристойніший одяг, міг дозволити собі гарячий обід, склянку вина та не потребувати найнеобхіднішого. Ніхто не міг у люб’язному й послужливому чоловікові, що продає путівники та посібники з виживання у чужому краї власного авторства, запідозрити нишпорку.
Сам же Марко поновлював співпрацю з керівниками українських спільнот.
Безкінечні невдачі українського спротиву та віддаленість від великої України зневірювали їх у власних силах. А в разі продовження українського руху на Далекому Сході перевірені та свідомі українці Харбіна мали стати мозковим центром тієї боротьби. Тож українська спільнота потребувала підтримки, насамперед підтримки моральної, підняття, власне, самого українського духу.
Морланд через свої зв’язки обіцявся влаштувати йому зустріч із впливовим дипломатом, паном Танакою, що якраз мав зайняти важливий пост у японській амбасаді, в Австрії.
День тягнувся за днем, та на Шведа ніхто не виходив.
Щодня по обіді в призначений час Марко, подібно до числених іноземних туристів, прогулювався Пристанною, та японські зв’язкові ніяк не проявляли себе.
Там, у Європі, очікував новин Коновалець, та й тут, у Харбіні, варто було б діяти більш цілеспрямовано та результативно. Мовчання японців починало дратувати.
— Тиша, — мовив Швед Морланду, коли вони зустрілися наступного разу в «Ксі-ксанг дзі». — Жодного поруху.
Той лиш поблажливо усміхнувся.
— Ви не знаєте японців, мій друже. Вони — не ми, — прорік багатозначно. — Якщо для вас, Алексе, була незвичною британська розсудливість, манірність та неспішність, то японська, уявіть собі, — це британська, помножена удесятеро. Я більш ніж переконаний, — додав Морланд, — за вами давно спостерігають, придивляються. Зрештою, їх можна зрозуміти… Представник британського консульства замовляє слово за британського журналіста, якого цікавить українське питання… Анекдот, чи не так? Усе, що потрібно, людям пана Танаки я роз’яснив. Вони мають усе те пережнякати. Тому продовжуйте свої прогулянки Пристанною. На вас вийдуть, не сумнівайтеся!
Очікуваний контакт відбувся усе ж трохи несподівано.
Просто на вулиці, коли Марко уже збирався повертати до готелю, до нього підбіг замурзаний хлопчина і поганою англійською пояснив, що його очікують в отому автомобілі, припаркованому праворуч.
У салоні, окрім водія-японця, нікого не було, та й він виявився небагатослівним. Тільки й запитав:
— Містере Мак-Міллан?
Щойно Марко всівся, авто рушило з місця. Добру годину вони кружляли гамірними вулицями Харбіна. Водій усе перевіряв, чи за ними немає ніякого супроводу. Зупинявся то біля яток китайців-міняйл, виходив начебто з метою купити потрібну валюту, то біля чергової ресторації пригальмовував, вичікував кілька хвилин, і рушав далі, то знову виїжджав на Китайку, намотуючи коло за колом.
Нарешті залюднені вулиці залишилися позаду. Авто зупинилося біля приватної садиби, що ховалася за густою зеленню дерев, неспішно проїхало крізь ворота, а далі — мощеною доріжкою аж до самої резиденції.
— Пан Танака чекає, — озвався нарешті ламаною англійською. — У передпокої вас зустрінуть і проведуть до його кабінету.
«Не обшукують, демонструють свою довіру», — майнула у Шведа думка, щойно він минув просторий хол і попрямував услід за миловидною японкою до кабінету дипломата.
Сам Танака виявився ще не старим чоловіком із гладенько зачесаним, ледь посрібленим сивиною темним волоссям.
Одягнутий у звичний для європейця костюм, він чудово розмовляв англійською, видавався привітним і доброзичливим. Такий собі японський аналог Сеймура…
Марко не вперше помічав на обличчях старших, досвідчених представників дипломатичних служб та різноманітних іноземних контор, з якими доводилося спілкуватися, оцю щиру приязнь і посмішку, привітне ставлення та дружні інтонації, навіть якщо розмова передбачала не такі уже й приємні теми.