«Аристократ» із Вапнярки
- Автор: Чорногуз Олег Федорович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - ««Аристократ» із Вапнярки». Краткое содержание книги:
З Євою Адам не боявся нічого. «Фактус» світився вітринами, і на його фронтоні горіли величезні веселкові літери: «Фото», «Діод» та «Ум».
— Адаме, що це? — запитала Єва, показуючи на першу назву.— Це фотографія?
— Ні, Єво. Це кав'ярня. Вона називається по-вченому — «Фотон», але одна літера перегоріла. Увечері не видно.
— Отже, ми тут не зможемо сфотографуватися?
— Звичайно, ні, Єво.
— А це, Адам, «Ум»?
— Це магазин, Єво. Повністю називається «Вакуум».
— Тут перегоріли чотири літери?
— Так, Єво. Чотири.
— А тут, Адаме, всі літери? «Діод»?
— Тут усі, Єво. Це магазин електротоварів.
Єва зайшла в ліфт. Він був великий і голий, як парубоцька квартира. Тільки стіни, електролампочка і вмикачі. Про Адамову квартиру цього не можна було сказати. Господар умеблював її за останнім словом журналу «Сім'я і клопоти». Вона хоч і мала всього чотирнадцять метрів, але здалася Єві спочатку удвічі більшою. Єві тут подобалося все. Особливо фікуси і френзлі на покривалі.
— Гарно! — схвалила Єва і почала негайно переробляти все на свій лад...
Їй, наприклад, здалося, що шафа стоїть там, де повинне стояти ліжко. А ліжко захопило місце стола. Єва забажала, щоб на столі завжди у великій і глибокій мисці лежали яблука, як натюрморт.
У хвилини інтимної близості Єва говорила про себе в третій особі, хоч любила себе в першій.
— Адаме,— казала вона,— розвесели Єву. Єві сумно. Адам не знав, як це робиться, і тому робив стойки на голові, але це Єву не тішило.
— Адаме, Єва хоче кави,— казала вона. Коли він з'являвся на порозі кухні, додавала: — І яблук. Принеси Єві яблук.
Вона засинала у нього на грудях. А він боявся ворухнутися, щоб не збудити дружину, і так з розплющеними очима лежав біля неї цілу ніч.
Вранці вони поспішали у рідний для Адама і далекий та незрозумілий для Єви «Фіндіпош». Адам ще й досі не вірив у своє знайдене щастя. Воно для нього було таке ж несподіване, як і одруження. В одній руці Адам ніс портфель, другою тримав Єву з таким виглядом, ніби до його рук потрапила царська пектораль із скіфської могили. Адам йшов, і на його обличчі плавала така гаряча посмішка, від якої у лоточниць тануло «Ескімо».
Адам від природи був неговіркий, а тепер від щастя зовсім занімів. Розмовляла одна Єва. Він слухав її, ніби райських пташок у садах Семіраміди.
— Адаме, Єві боляче,— казала вона.— Відпусти Єві руку.
Він відпускав Євину руку, але не спускав з неї очей.
— Єво, присядь. Ось тут,— показав він на лаву.— А я збігаю до Стратона Стратоновича. Візьму відпустку. На три дні.
— Адаме, на три дні, мало.
— Потім я візьму тарифну. На цілий місяць. І ми поїдемо з тобою до самого Чорного моря. Аж в Одесу. А може, навіть у Харакс, як путівки будуть.
— Мені буде сумно. Візьми Єву з собою.
— Стратон Стратонович цього не любить. У нашій установі працюють одні чоловіки, Єво,— повідомив по секрету Адам.
— Я хочу на них подивитися,— підвелася Єва.
— Ну, що ти там не бачила, Єво? Вони там усі такі, як я.
У Єви очі стали круглі й такі великі, що Адам побачив, як у них відбивалося все фіндіпошівське гасло з усіма знаками оклику. Хтось виглянув у вікно, здається, Масик. Коли побачив Адама з жінкою, не повірив шибці — негайно розчинив вікно навстіж. Сумніву не було: Адам стояв у скорботній позі над якоюсь красунею і, як здалося Панчішці, плакав. Ця гіперболічна Масикова звістка рознеслася по «Фіндіпошу» зі швидкістю радіопередач аматорів-короткохвильовиків. Навіть офіційно стриманий Нещадим і той припав до шибки. Помилки не було. Адам стояв перед дівчиною, не випускаючи її рук, і гаряче чи то клявся, чи в чомусь її запевняв. Єва не нагадувала фіндіпошівцям ні сестри, ні — тим більше — Адамової мами. Вона була значно молодша за Адама. Він гладив її по голівці, як безтямно закоханий, що провів тут ніч і не помітив, коли над ними піднялося сонце. Він прощався з Євою, ніби вдруге збирався у відрядження вивчати попит на шапки. Але не в якусь Індустріальну Балку, а принаймні на острів Мадагаскар чи у далеку Дагомею.