Via Combusta, або Випалений шлях

Любочка з подружками захихотіли. Гібон глянув на Любочку і знову нахилився до малого:

— Так шо… Старших слухатися не будемо?

Малий зблід і від страху закляк.

— Ага, смєлі, значиться…Тоді ми тебе відправимо у космос! — реготнув Дімон і зі всієї дурі підштовхнув гойдалку.

Під наполегливими тичками Гібона гойдалка швидко розкачувалася, зі свистом описуючи у повітрі гігантські півкола, вона розганялася щосекунди швидше, а потім зробила «колесо». Малюк щосили вчепився в металеве поруччя, аж пальці побіліли. Сміливий малий — навіть не нявкнув. Та коли гойдалка зробила третє «колесо», малий не втримався, злетів із місця і гупнувся на землю.

Гойдалка знову зробила коло і з шаленою швидкістю летіла назустріч «космонавту», який уже сіпнувся піднятися.

— Не підводь голови… — злякано гукнула йому Свєтка.

Але малий вже підвів довбешку і від шоку тільки тупо кліпнув. Ще секунда — і гойдалка знесе йому голову… Ця думка підхопила мене з місця, і я, не замислюючись про наслідки, жбурнув у напрямі гойдалки енергетичний щит. У повітрі спалахнуло сліпучо-жовтим. Гойдалка вмить завмерла, гупнувшись об щит, як об гумову перепону. Незадоволено скрипнула і, повільно відхилившись назад, знову трохи колихнулася і застигла.

Вся компанія теж застигла з роззявленими щелепами.

…А малий невідомо яким чином опинився за метр від небезпечного місця. Я точно знав, що це не моя робота.

— Та хто ти в біса такий!? — першим віддуплився Дімон, поїдаючи мене круглими від переляку очима.

Я не відповів, тільки уважно придивився до малого, який, не чекаючи, коли я йому допоможу, швидко підхопився і побіг геть.

Наразі я б теж був не проти почути відповідь на це запитання… Від оцього малого.