Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Про останнє Черемшина сам розповів у своїх споминах про Франка: «Весь Відень кипів і кидав громи на галицьких владарів, на Баденього, поляків і чехів. Вольф і Шенерер у своїх всенімецьких, Адлер, Пернерсторфер і Шуґмаєр у робітничих, ба навіть Люеґер у своїх християнсько-соціальних кругах устроювали віче за вічем і всі пагубляли шляхоцьку галицьку господарку та вказували на страшні наслідки панування шляхти над нашим народом у Галичині, домагалися прогнання деспотичного і брутального Баденього зі становища президента міністрів». На мітинґу, поряд з відомими політичними ораторами Відня, промовляли і українці: адвокат Андронік Могильницький та Франко, що зачарував Черемшину логікою та простотою свого викладу, своєю науковою методою опису та характеристики галицького пекла. На повороті додому молодому студентові довелося вступити до ширшої розмови з Франком, що потягла за собою листування і літературні поради старого автора молодому — покинути писання поезій у прозі, звернутися до селянських новел («До Параски»), а потім і запрошення до заснованого в 1898 р. «Літературно-наукового вісника».
Франко приязно зустрів юнацькі писання Черемшини, але не він перший з ним, як з автором, познайомився. Вже за рік — за два перед зустріччю у Відні, бувши у восьмій класі гімназії, він вислав до «Буковини» (редактором був тоді О. Маковей) своє оповідання «Керманич», яке й видрукувано було в 73—74 чч. за 3—4. IV. 1896 р. В той же час з’явилася і п’ятиактова драма «Несамовиті», яку автор подав на конкурс виділу краєвого у Львові. Анонімний автор «Несамовитих» фігурує в рецензіях поруч з Цеглинським, Б. Грінченком, Самійленком — отже, з авторами досвідченішими, старшими від нього щонайменше на десять років і попадає до першого кругу імен, відзначених у звіті проф. М. С. Грушевського («Українсько-руські драми на сьогорічнім конкурсі Галицького виділу краєвого». «Зоря», 1896, ч. 5, стор. 97—98).
Згодом оповідання Черемшинині починають з’являтися в «Літературно-науковім віснику»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду» — р. 1899-го. «Раз мати родила», «Основини», — р. 1900-го. «Більмо» — р. 1901-го. Низка новел у тих саме роках знаходить собі місце в фейлетонах «Буковини»: «Горнець», «Чічка», «Карби», «Злодія зловили», «Дід», «Раз мати родила», «Грушка», «Лік», «Бабин хід», «Основини», «На, Боже», «Більмо» тощо. Ці останні оповідання, як знаємо, справили велике враження на чернівецьку академічну молодь і спричинилися до видання першого збірника Черемшининих новел — «Карби».
Про постання цього збірника д-р Василь Сімович докладно розповів у своїх «Споминах редактора» у «Студентському віснику» за 1927 р., ч. 5—6: «Це було чверть століття тому, — пише д-р В. Сімович, — я був тоді на другому році філософічного факультету у Чернівцях і в студентському житті брав жваву участь, стоячи на чолі недавно що заснованого товариства «Молода Україна». Наша громада гуртувала в собі радикальне студентство і, між іншим, воювала зі старими. Може, та боротьба з історичної перспективи видалася б трохи смішною, може, й досягнення її не були такі, як нам здавалося, — але ж ми воювали». В низці тих культурно-громадських заходів, що цікавили «Молоду Україну», — була і видавнича робота. «Всі ми були бідні, — згадує проф. В. Сімович, — а проте кожний склав собі якийсь пай у д-ра Льва Когута (адвокат у Чернівцях), найшлося призбираних із годин (тобто приватних лекцій) трохи грошей і з 100 корон капіталу почали ми «видавництво академічного товариства «Молода Україна» у Чернівцях» під моєю редакцією. Спочатку ми думали видати в українськім перекладі твори тих великих українців, що по-українськи не писали: видали навіть першим числом «Ревізора» Гоголя, але з часом програм у нас змінився; не стало перекладачів, не стало грошей, і доводилось видавати, що було можна». Видавництво почало випускати видатніші із речей, що друкувалися в фейлетонах «Буковини» — до числа цих видатніших речей попали і оповідання Черемшини з 1900—1901 рр. переважно. «Власне, хто такий Черемшина, ми довго не знали. Його новели, що появлялися в «Літературно-наук. віснику» та «Громадському голосі», звернули увагу не тільки молоді, але взагалі всіх, що цікавилися новинами нашого письменства». Черемшину відкрив для видавництва колишній товариш письменника Володимир Войнаровський, що довідався про адресу автора новел, списався з ним, рекомендував йому тодішнього студента-філолога В. Сімовича, як редактора проектованої збірки. Вийшла та збірка «Карби» під власним іменем автора — Йван Семанюк — р. 1901-го, як третє число видавничого плану «Молодої України».