Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Борцю (з британського). Підзаголовок узятий з видання 1883 р.
На проводи (М. П. Драгоманову). Мова мовиться про від’їзд Драгоманова за кордон р. 1876-го, що був початком його еміґрантського життя.
До судді. Переклад популярного російського вірша «К судьям», що приписувався одній із пропаґандисток 70-х рр. Бардиній, але з більшою певністю може бути віднесений до авторства О. Л. Боровиковського, сина відомого українського байкаря. Переклад Старицького коротший від первотвору на одну строфу:
Повний російський текст цього вірша можна знайти в книзі В. Бонч-Бруєвича «Избранные стихотворения русской поэзии» — у відділі «Произведения неизвестных авторов». От перша строфа вірша:
Поету («Як ніч, насовується туча»). У виданні 1908 р. текст цієї поезії видрукувано з пропусками, що почасти з’ясовується цензурними міркуваннями, а почасти недбалістю редактора. Наш текст взято з «Зорі» за р. 1892.
На смерть М. В. Ковалевського. Микола Вас. Ковалевський (1841—1897) — приятель Драгоманова. Через нього ішла грошова допомога Драгоманову, якої він і був невтомним організатором.
Мати (з Некрасова). Варіант — у вид. 1883 р. рядок 10: Не затемряй їх ясного лиця. — Підзаголовок: з Некрасова — у вид. 1908 р. відсутній.
Потайні ученики — переклад з російської. Ось ця популярна в 70-х рр. поезія, приписувана так само, як і «К судьям», С. Бардиній:
Бувай здоров (з Байрона). Порівняння перекладу М. Старицького — в нашій книзі: П. Куліш. Поезії. «Книгоспілка», стор. LIII—LVI.
Варіант з вид. 1881 р. (З давнього зшитку, ч. І).
1. Бувай здоров, краю, мій краю коханий
2. Твій берег в млі сизій зникає.
7. Ми ж пріч утікаєм… Прощай но, родино,
9. Година, другая… і — збліднеш ти зоре.
16. Поправка ред. У Старицького: Собака незрадна
26. Мені це, мій пане, не вада.
31. Там всі мої кревні, опріч тебе, пане,
32. Опріч тебе тільки — та Бога!
37. Що правда, мій джуро, то правдонька щира!
48. І цим болить серце недуже!
49. Кінець твого замку стоїть наша хата
50. Там жінка прощалась зі мною.
69. Поправка ред. У Старицького: завиє собака слух'яна
77. Ти ж лоно безкрайнє, вільнесеньке море
78. Мене розважатимеш, знаю.
«Кепкували з мого слова». У вид. 1908 р. цей вірш дано з деякими незначними відмінами. Перший рядок його: «Ой знущались з мого слова». Зовсім пропущено рядок п'ятий: «Озброялось в ясну крицю». Наш текст узятий із статті Л. Миловидова. — Листи М. П. Старицького до М. М. Коцюбинського (Україна, 1928, III, стор. 87—89).
Олена Пчілка. Псевдонім Ольги Петрівни Косач. Народ. в Гадячі на Полтавщині в дрібно-дворянській сім'ї 17 червня 1852 року. Училася в Києві в «образцовом пансионе благородных девиц» під доглядом свого старшого брата М. П. Драгоманова. Писати почала в 70-х рр. під впливом Старицького, як сама розповіла про те в «Киевской старине» («Памяти товарища», 1904, V). Твори свої прозові та віршові, ориґінальні й перекладні друкувала в «Зорі» та в альманахах наддніпрянських і галицьких («Рада», «Перший вінок»). Перекладала вона Гоголя, Лермонтова («Мцирі»), Пушкіна, Сирокомлю; в «Зорі» уміщено кілька уривків із її перекладу «Метаморфоз» Овідієвих. Поезії її ориґінальні і перекладні зложили книжку «Думки-мережанки» (1885).