Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
От уже десять днів, як Маріус нічого не давав про себе знати, я розхвилювався. Аж ось приходить цей лист, у якому сповіщається…
Себастян затнувся; він дивився на Амелі; непомітно для нього вона прочитала листа. Їй забило дух, очі блищали; звістка, що її син, певно, втопився, справила на неї якесь дивне враження.
Про що вона думає? Чому не побивається за сином? Він, чоловік, і то у розпачі! А вона?.. Щось тут не те!
— Амелі, невже страшний зміст цього листа не справив на вас ніякого враження?
Жінка дивилася перед себе променистим і водночас відсутнім поглядом. Коли вона заговорила, голос її був сповнений глибокої віри.
— Себастяне, мій син живий, я впевнена в цьому. І маю передчуття, а материнське передчуття ніколи не обманює. Він зник з ферми, де ти його влаштував. Його викрав мій чоловік. Він заволодів хлопчиком. Я боялась цього, не наважувалась у це повірити ще якусь мить тому. Тепер я впевнена, докази, які я маю, точно співвідносяться з датою зникнення Убера, зазначеною в листі.
— Які це докази? — запитав Себастян.
Амелі полегшено зітхнула і, тремтячи від радості, почала розповідати:
— Я знаю, бо вже два дні підслуховую за дверима потаємних кімнат, куди мені заборонено входити. Я чула, як він там розмовляв з кимось, чула чийсь чистий, ніжний, молодий голос, він по-дитячому щебече, як щебетав мій маленький Убер! — Тут Амелі охопила руками шию коханця й зашепотіла: — Ох! Тепер я почуваю себе сильною і рішучою, я знову разом із чоловіком, якого кохаю і з яким знайду дитину, народжену нашим коханням. Мою дитину, нашу дитину викрав цей ниций Поль Дроп з метою, про яку я ще не здогадуюсь, але яка, певно, страшна. Проте я скажу тобі: коли ми, батько й мати, об'єднаємо наші зусилля, то станемо такими могутніми, що ніхто у світі не зможе нам перешкодити дізнатися, що сталося з Убером, і повернути собі нашу дитину!
XII
ПРОФЕСОРОВІ ПРИЗНАННЯ
— Ви почуваєте себе краще?
Пацієнтка, до якої звертався доктор Поль Дроп, нічого не сказала. Її губи тільки ворухнулись, а повіки з довгими шовковистими віями опустилися на великі очі. Це означало ствердну відповідь і порадувало лікаря. Його обличчя оживилось, і він упівголоса мовив:
— Я сподівався на покращання і щасливий дізнатися про це від вас самої. Він торкнувся плеча пацієнтки, яка лежала на залізному ліжку.
— А тут ще болить?
Знову ані слова, але Поль Дроп дістав відповідь. Пацієнтка легенько ворухнула губами й тричі підвела й опустила повіки. Втішений професор заперечив:
— Ні, ні! Перелом гоїться добре, і навіть те, що ви відчуваєте біль, є найкращим доказом вашого видужання.
Він давно вже сидів біля пацієнтки, тож витягнув годинника з кишеньки й глянув, котра година. Виходячи з палати, він на мить завагався, неначе зважуючи, говорити чи ні про те, що в нього на думці. Зрештою, таки зважився й повернувся до ліжка пацієнтки, з якою щойно розмовляв упівголоса, а вона йому відповідала знаками.
Глянувши на неї, професор знову був захоплений надзвичайною красою страдниці. Її обличчя, певна річ, було бліде і змарніле, як у кожної хворої, проте риси його були напрочуд чіткі й чисті, а шкіра мала б чудовий відтінок, якби хоч трішки крові прилило до щік. У неї були прегарні, глибокі й виразисті очі, а золотисте з відблиском волосся дивно контрастувало зі сніжною білістю подушок і простирадел.
Хірург мимоволі завмер, милуючись цією красою, яка в ореолі стражденності зворушувала ще більше. Йому видавалося неприпустимим, що мучиться така юна, чиста, незіпсована дівчина. Переконано, тоном, повним надії, він повторив:
— Ви видужаєте. Клянуся вам, скоро ви будете здорова, — і лише після цих слів наважився висловити думку, яка змусила його повернутися; він пильно подивився на пацієнтку й сказав: — Я сподіваюсь, через кілька днів ви будете в змозі прийняти…