Франческа. Володарка офіцерського жетона

— Дайте йому щось складніше.

— Джорджіо, дай йому висоту! — підказала Франческа. — Але напиши формулу на папері.

Я нашкрябав формулу розрахунку висоти для геосинхронного сателіта. Джейсон підійшов, сів поряд і, не дивлячись на мене, тицьнув пальцем у позначки «Mea», «Rea» і «Torb» (M/earth R/earth i T/orbite відповідно, що означає масу, радіус Землі та орбітальний період).

Я написав йому: 5,972  ×  1024, 6,376  ×  103 і 8,64  ×  1064.

Рівно через десять секунд він вивів мені рівняння.

— Він знайомий із числом «Пі»?!

— Аякже, це ж основи! — сказав містер Флетчер. — Йому достатньо знати цифри, від яких треба відштовхуватись, і він далі йде самостійно, керуючись математичною логікою.

Містер Флетчер усміхнувся й додав:

— Він це робить так, як ваша напарниця.

І справді! Так само робить і Франческа! Колись вона знайшла помилку в даних, які ми отримали для корекції, і самотужки, керуючись логікою, перерахувала траєкторію науково-дослідницького сателіта.

Я із подиву роззявив рота так, що в нього спокійно могла залетіти сова. Франческа вголос засміялася.

— Нічого собі! — тільки й зміг я вимовити. — Що я тобі скажу, Джей-Джей… Я порівняно з тобою і з Франческою просто дуже й дуже тупий!

Джейсон різко ляснув долонею по столу.

— Йому не сподобалося, що ви назвали себе тупим, — пояснив батько. — Він так не вважає.

— Але він бачить формулу вперше в житті! І одразу вивів мені результат!

— Просто для нього з математичної точки зору це настільки очевидно, як для вас, наприклад, очевидно, що кросівки не пасують до ділового костюма, а лаковані туфлі — до спортивних штанів, — пояснив містер Флетчер. — У Джея мозок влаштований трошки по-іншому, ніж у решти людей. Йому байдуже до ділового костюма й кросівок. Його цікавлять цифри.