Франческа. Володарка офіцерського жетона

— Але Джейсон дуже любить слухати! — за розмовою я й не помітив, як до нас підійшли Франческа з малим. — Професор Флетчер розповідав йому про прикладні галузі в математиці і, зокрема, про космос та НАСА. І Джейсонові стало цікаво.

Джейсон стояв поряд із Франческою і, здавалося, не проявляв ніякої цікавості до того, що відбувалося навколо. Франческа нахилилася до хлопчика й тихо, дивлячись у підлогу, промовила:

— Зараз Джорджіо покаже тобі, як він працює.

Я трохи захвилювався, бо не мав досвіду спілкування із дітками, що мають РАС. Я багато спілкувався з людьми, які мають синдром Дауна (в університеті Каліфорнії є чудовий інженер Дей Рейф, він працює у літаючій лабораторії НАСА), але з аутизмом стикнувся вперше.

— Джорджіо, просто розповідай, він тебе слухатиме, — підбадьорила мене напарниця.

— Тут усе просто, — почав я. — Спочатку ми повинні визначити поточну позицію космічного апарата: його висоту, нахил, швидкість і axis-орієнтацію, тобто те, куди він повернутий відносно певних точок на Землі.

Джейсон мовчав.

— Я зрозуміло розповідаю? — я це спитав скоріше не у Джейсона, а в дорослих, які стояли поряд. Але раптом хлопчик ледь помітно кивнув.

— Добре, — повеселішавши, продовжив я. — Потім ми дивимося на цифри, які мають нам сказати, як саме повинен летіти космічний апарат. Яка в нього має бути швидкість, нахил і як саме він має бути повернутий відносно Землі. Здебільшого ці цифри трохи відрізняються від тих, що ми з Франческою отримуємо. І це нормально, бо на апарат діють зовнішні сили: тяжіння Землі, тяжіння Місяця, електромагнітні поля і навіть кінетична енергія із попередньої корекції. Ми повинні вирахувати похибку й закласти її у комп’ютер, який нам створює модель повернення космічного апарата на потрібну траєкторію, тобто які саме двигуни і з якою силою нам потрібно ввімкнути, щоб повернути корабель на місце.

Джейсон кивнув.

— Хочеш нам допомогти?

Джейсон знову кивнув.

— Він увійшов із вами в контакт, це просто чудово! — сказав батько. — Таке нечасто буває.

— Це все завдяки Франчесці.

— Так, Франческу він любить.

— Джорджіо, дай йому щось вирахувати!

— Емм… Що саме?

— Що захочеш!

— Що ж, я пішов у магазин, — промовив я повільно й почав записувати на папері цифри, щоб потім показати їх Джейсонові. — У мене є 274 долари і 56 центів. Я купив ножа за 51,25$, намет за 125,84$, запальничку, яка працює під водою, за 18,45$ і ліхтар на сонячних батареях за 14,28$. Я заплатив із цієї суми 10 % податку. Скільки в мене зали…

— 43 долари 78 центів, — ледь чутно сказав Джейсон.

У мене очі на лоба полізли. Я ж навіть не показував йому цифри. Я хотів записати, а потім просто віддати йому аркушик, щоб він спокійно вирахував, а він мені й договорити не дав і вже видав результат!

Я двічі перевірив на калькуляторі. 43,78$. Точно 43,78!