Понтиїзм. Казки кінця світу
- Автор: Михед Александр
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Кальварія
- ISBN: 978-617-7192-007
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Понтиїзм. Казки кінця світу». Краткое содержание книги:
Павільйон був надто ласим шматком м’яса.
Основне завдання бойового захоплення — пригнічення морального духу супротивника. Розвіддані свідчать, що працівники об’єкта мають занадто розвинуте почуття дружньої підтримки. Отже, наше друге завдання — знищення комунікації супротивника. Блискавично заскочити їх, не дати оговтатися. Як у давні часи, на початках нашої професії, коли ми повинні були дрібними силами підривати логістику великих флотилій, так і зараз розберемося з цими недолугими м’ясарями. Наші послуги коштуватимуть чистий дріб’язок. 500 умовних одиниць за бойову одиницю під час силового захоплення. Плюс 200 умовних одиниць за бойову одиницю як добові за охорону об’єкта після захоплення. З вас транспорт і комунікація. З нас — усе інше. Непросто так нас же називають санітарами бізнесу.
Війна зачепила багато сімей. Хтось не повернувся. Когось повернули у наглухо забитих домовинах. Частина молодих ветеранів пристали до сімейного м’ясного бізнесу. Відчуття командної підтримки, якої зовсім не було на війні, тепер надавало хоча б якогось сенсу новому життю. Коли зрадила наречена, коли країна кинула напризволяще, лишаються тільки батьки, м’ясо та уми в фартухах, перемазаних кров’ю.
Кіф і Стріт, два товариші дитинства, разом пройшли війну і тепер починали нове життя у павільйоні. Вони першими побачили і нутром відчули, що на них чекає.
Я ставлюся до цього як до маленької війни. Суть її — я займаю твій дім, ти йдеш геть. Часом ти повертаєшся з плакатами і акціями протесту. Отримавши гумову кулю в дупу, ти повзеш геть, вже не ставлячи дурних питань. Часом це називають «спеціально інсценізованим бізнес-конфліктом». А що є війна, коли не штучно створений конфлікт заради чийогось зиску та вирішення своїх бізнес-проблем? Наша війна не інсценізована. Просто маленька драма, що завжди повторюється у життєвому театрі.
Кіф і Стріт забігають до павільйону. Перші сонні покупці з подивом дивляться на них.
— Батя! Захват!!! — кричить Кіф до батька.
Стріт закриває двері у павільйон, підпираючи їх різним залізяччям.
Уми миттю розуміють, що для них готується захоплення, набагато гірше від попередніх.
Нашим завданням є жах. Нагнати на них жаху, знищити бойовий дух і показати серйозність наших намірів.
Чоловіки обмінюються швидкими тужливими поглядами зі своїми дружинами. Ножі гостряться. М’ясники вдягають робочі фартухи зі слідами крові, що назавжди всоталася в білу тканину. Накрохмалені нарукавники надають пишності їхній поставі. Покупці ошелешено переглядаються.
З вулиці командний голос у мегафон:
— Випустіть заручників. Подумайте про свою репутацію.
— От чорт, — тільки і вигукнув Кіф і метнувся в підсобку, де стояло кілька моніторів. На них виводилося зображення з камер спостереження.
— Не знаю, як у них це вийшло. І коли вони підключилися, — знічено каже Стріт, заходячи до підсобки.
Покупці виходять на вулицю і розглядають шеренгу озброєних чоловіків у чорних масках.
Одна бабця, котра пам’ятала «М’ясну лавку» в її кращі часи, не стримується і б’є котрогось бійця носаком під коліно:
— От сукіни дєті. Нєт, шоб на нормальну роботу устроітся.
— Галочка, давайте підем звідси, — тягне її за плечі інтелігентна бабця, яка вже десяток років іншого м’яса окрім ліверної ковбаси, не бачила. — Давайте, це справжній бал хижаків.
А далі була битва. М’ясарі були зарізяками, що не боялися нічого — ні гумової кулі, ні кийка. Вони дивилися на чорні маски та уніформу, а бачили оголену плоть, чітко розподілену по зонам — тут серце, тут легені, тут печінка, тут аорта.