Понтиїзм. Казки кінця світу
- Автор: Михед Александр
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Кальварія
- ISBN: 978-617-7192-007
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Понтиїзм. Казки кінця світу». Краткое содержание книги:
— Жодна кола не дасть вам відчуття любові до рідної землі та поваги до своїх батьків і старших. «Атом» — порви своїх ворогів на шматки.
Маха засміялася і почала аплодувати.
— Для бариги-контрабандиста дуже і дуже добре.
Макс сміявся разом із нею.
— Давай, спробуй. Може, ще щось мені покажеш, — грайливо сказав Макс.
— Мась, а малому вона не то, не нашкодить?
— Ну, подумай сама. Що Міноборони чи держава хотіли б нашкодити своїм солдатам?
— Що ти мені тут знову пропаганду розвів!
— Дивись. Думаю, пару ковтків нічого не змінять. Ну, ладно.
Вдаючи розчарування, Макс підвівся з ліжка. Маха вагалася лише секунду.
— Давай.
— Точно?
— Точно.
— Тікі тоді не кажи, що я тебе змусив.
— Ні. Я сама хочу. Мене цей напряг реально вже дістав.
Макс із радісною посмішкою п’ятилітнього хлопчака простягнув їй бляшанку.
— Давай за нашого козака.
Маха зробила кілька ковтків і відчула, як втрачає контроль над собою.
Макс швидко допив бляшанку.
— Оце розрив, — тільки і вигукнув він.
І була Маха оголена. Макс фотографував її. Сексу не було. Але було все інше, що є, коли буває секс.
— «Атом». Коли щастя рве на шматки, — разом казали вони і починали сміятися.
Маха була щаслива. Макс теж.
Маха закінчила розповідь про своє життя. Камера ловила кожен її порух. Режисер і асистентки сиділи мовчки, позиркуючи на жінку, яка була більшою за цю кімнату чи весь телецентр. Вона була Махою, матір’ю, що містила в собі мудрість.
Тиша затяглася. Стрілка годинника перевалила за 12, віщуючи кінець дня.
— У нас жодних запитань до вас. Можливо, лишилося ще щось, що Ви хотіли б додати, Маріє?
Дитина нервово сіпнулася, ніби просячись назовні, у мамині обійми. Маха поклала руки на живіт, інстинктивно захищаючи плід.
Жінка вперше дивилася не на телевізійників. Вона перевела погляд на скляне дуло камери. Її важкі слова були, як цвяхи, забиті в хрест. Чи кулі, що шматують дитячу уніформу.
— Душа і тіло є одне. Що болітиме — душа чи тіло? Що ранять у кожному з нас? Ми всі — частинки більшої задумки божественного бізнес-плану. Що робимо ми тут, лунає там, — Маха повела рукою кудись у бік. Вона виглядала набагато старшою, ніж на вік, зазначений в анкеті.
Сяйво струменіло з неї, як музика, що лине з собору.
Ненависть викривила ніжні лінії обличчя:
— Слухайте сюди. Ви. За те зло, яке ви накоїли, кожного разу, коли на вас нападатимуть вороги, будете ви відчувати муки. Муки, подібні до родових. І так дев’ять поколінь, — сиплим голосом закінчила Маха.
Режисер мовчки вийшов, прихопивши мобільний. За ним швидко вивітрилися інші. Хтось із них кинув:
— Ми зараз, секундочку.
Маха їх не чула. Камера продовжувала знімати.
Режисер відійшов у глиб коридору і натиснув клавішу виклику:
— Шеф. Це я. Вона в нас. Угу. Нікуди не дінеться. Вона ваша, шеф.
Маха прикривала живіт однією рукою. Іншою намацувала під сукнею подарунок Макса. Подарунок, який він зробив їй на першому побаченні. Відтоді вона завжди носила його при собі.
Маха намацувала короткий кинджал, зафіксований на підв’язці та надійно прикритий пишною сукнею.
Маха посміхалась і розривала на атоми повітряні замки.
Шлюб
Г.Р. з подякою
Тарантул — уособлення нашого жаху перед павуками. Волохаті лапи, ніби руки знавіснілого мачо, який може дати жінці блаженство. Або задушити її в обіймах.
Як будь-який символічний жах, тарантул має цілком конкретне втілення у чималих особинах, яких нараховується 800 різновидів.
За деякими джерелами, назва «тарантул» походить від італійського міста Таранто. Там колись проживали прибічники культу Діоніса. Своє шаленство і танці вони намагалися виправдати укусами цього павука. Щоправда, окрім назви для павука, ці сектанти лишили по собі ще й танок — тарантелу.
Перші згадки про тарантелу як різновид музичного екзорцизму і тарантулів як розплідників демонізму датуються початком XII ст. Протягом XV—XVII ст. тарантела вважалася єдиним засобом лікування «тарантизму» — шаленства, спричиненого укусом тарантула. Багаторазове відтворення і повторення фігур вар’ятського танцю тривало кілька годин, поки знесилений танцівник не падав на землю і вже на землі продовжував витанцьовувати, простягаючи ноги до небес.
Вік тарантулів сягає 20 років, а розміри часом можуть рівнятися мисці для супу. Чомусь у багатьох випадках саме такою мірою дослідники вимірюють їхню величину.