Понтиїзм. Казки кінця світу

Коли приходить пора розмноження і створення сім’ї, природа зводить їх разом.

Він — волохатий мачо, знуджений від самотності та парубкування. Він нипає в пошуках самиці, щоби станцювати з нею любовний танок. «Впорснути любовний трунок», як то кажуть. Треба тільки встигнути вчасно забратися, бо після добрячого запліднення самиця тарантула може легко відгризти голову герою-коханцеві. Життя і смерть танцюють нерозривний танок.

Вона — вже запліднена оса, яка шукає кращого життя для своїх дітей. А поки там що, самці Pepsis поводяться звичним чином — піднімаються над усім, мовляв, вони не тут, не в цих побутових, дрібних і надто прозаїчних дрібницях. Вони видираються якнайвище і звідтіля виглядають нових самиць, яких можна буде добряче вжалити. Запліднені ж самиці, відлюблені, як останні дні літа, разом із усім своїм крамом і чарівною зброєю краси та шарму шукають нового життя.

Часом природа зводить їх на відкритому просторі. Він — у пошуках самиці, вона — у пошуку прихистку для її дітей. Часом вона знаходить його сама і відкопує його нірку. Йде на його запах, як справжня мисливиця. Головне тепер — виманити його з лігвища, з парубоцької барлоги, яку він так довго і любовно обживав.

Роздратований, він нарешті вискакує з домівки. Готується до нападу, певний своєї сили, кмітливості і краси — ще жодна жертва не могла витримати цього зворушливого і чаруючого погляду 8 очей.

Він розкривається, ніби готовий прийняти її у свої обійми. Вклякає у своїй незахищеній позі, як мініатюрна скульптура — її чари повністю знерухомлюють його, резонатори її ідеального тіла вимикають його мозок.

Їй треба тільки піднирнути під нього, простелитися під ним і завдати одного удару. Він готовий вкусити її, пошматувати, одначе природа її захищає — протиотрута вбереже її.

Гіпнотичний танок.

Мерехтіння Еросу й Танатосу.

Вони — як спроба повторити бій сторіччя Джордж Формен — Мохамед Алі. Без права на помилку. Хоча природа поводиться, як куплений суддя, котрий уже зробив свою ставку на тоталізаторі й давно все вирішив за них.

Вона лягає під нього, даючи йому можливість відчути себе сильним і всевладним над її тендітним і смертельно небезпечним тілом.

Цієї миті вони поза часом.

Боротьба Марса і Венери.

Лише один удар жала — і його паралізовано. Він — той, кого боялися всі. Той, хто міг усе. Два-три уколи знизу вгору, в груди, як болючі стріли Амура.

Він завалюється на спину, здіймаючи лапки догори, ніби гаснуче сонце.

Кілька дрібних контрольних ударів впорскують у його тіло її отруту. Одначе він не помре.

Його чекає ще гірше життя після смерті.

Часом вона тягне його величезне і важке тіло у його власну домівку.

Часом робить нове житло.

Вона затягує його паралізоване тіло у сховок. І запліднює його. Відкладає в ньому одну личинку.