Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Потрібно дослідити також одяг. Як я вже раніше стверджував, плавок достатньо лише для кількох днів у році, а в інший час необхідні грубі колготи і натільні светри. Фінські аксесуари не страждають через кризу рівня життя. Одяг можна купити у будь-якому куточку країни. З предметами розкоші можуть виникнути проблеми, і мода приходить до Фінляндії повільно, порівняно, наприклад, з Новою Зеландією, але це спричинено тим, що населені пункти нашої країни розташовані далеко від Парижа, Рима і Лондона. Ці деталі неважливі з погляду дискусії щодо рівня життя, але я однаково їх зазначу. У Фінляндії часто потрібні ватянки, і моделі для них швидко постачають з альпійських країн. Раніше ця мода йшла з Росії. Але там куртки оздоблюють хутром, чого у Фінляндії більше не хочуть. Про шуби можна говорити довго, адже це традиційний фінський одяг. Тепер цей виріб неетичний. Марімекко[37] теж ледь не заплямувала репутацію кров’ю, але все вдалося залагодити без значних втрат, на щастя. Марімекко як-не-як представляє відповідний рівню життя одяг на нашій батьківщині й не тільки. Шуба, звичайно, є атрибутом дворянського елітного життя у пошуках розкоші. Більше не буду про це. Лише скажу, що кидатися фарбою об чиюсь шубу або чинити інше подібне насильство нецивілізовано і нікого не робить щасливим.

Коли ці умови помірності дотримані, можна припустити, що фін у міру щасливий. Його життя людини середнього класу в порядку, а на скарги зважати не слід. Громадянин задоволений своєю країною, а країна — ним. Про надмірності слід забути. Роздуми про них роблять нещасним. Ні для кого ніколи не буде достатньо розкоші, що підігріває гостру невдоволеність.

У зв’язку з цим, хочу ще повернутися до одного значимого суспільного експерименту. Нашому поколінню такі істини відомі, але молодому читачеві, як і, мабуть, юному сталіністові, треба про них розповісти. Радянський Союз і нестача споживчих товарів — виклик для теорії рівня життя. У СРСР хотіли побудувати прогресивне суспільство швидко і ефективно. Уже Ленін вирішив, що потрібно починати електрифікацію всієї великої країни. На це були покладені всі зусилля. Врешті всюди почали будувати атомні електростанції. За законами соціалістичного реалізму малювали зображення красивих молодиків, які будують греблі та атомки. Жінки збирали достигле збіжжя на прекрасних українських ланах, погойдуючи золотими косами. Далі треба було виготовляти чавун, чавуну потрібно було багато. З Польщі постачали кам’яне вугілля, що пришвидшувало виготовлення заліза. Залізо використовували спершу для танків, але малося на меті знайти йому корисніше застосування, після того як кордони країни, яка прагнула миру, були убезпечені.