Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Писати… що? — знітився той.
— Те, що я продиктую. — відповів Марко. — Пишіть… «Я, Костянтин Шуберт, даю згоду співпрацювати з представником видання „Обзервер“, Алексом Мак-Мілланом…»
Шуберт із готовністю підсунув до себе перо й аркуш паперу.
— Представником «Обзервер» чи резидентом британських спецслужб? — промовив він, дивлячись Маркові просто в очі. — Чи, може, японських? Я мушу це знати бодай для себе!
— Ох, Костянтине Карловичу… — Швед потягнув зі свого келиха бренді. — Перебирати немає часу… І яка вам тепер, зрештою, різниця? — промовив він примирливо. — Як на мене, ви, співпрацюючи зі мною, взагалі нічим не ризикуєте.
— Так-то й нічим? — пробурмотів Шуберт.
— Нічим, — твердо повторив Марко. — Хіба що знову нахляєтеся і втнете якусь дурницю.
«…І своєчасно надавати усю необхідну інформацію стосовно формування і подальших оперативних дій антибільшовицьких диверсійних загонів на території Далекого Сходу і Харбіна зокрема…»
— Написав.
Марко похитав головою.
— Це ще не все. Пишіть далі… «Я, Костянтин Шуберт, отримав… від вищевказаного Алекса Мак-Міллана кошти у сумі… фунтів стерлінгів…»
Шуберт вивів останнє слово. Зітхнув безрадісно, тяжко.
— Ну от, чудово. Тепер вкажіть сьогоднішню дату і поставте свій підпис, — посміхнувся Марко.
За мить аркуш з автографом Шуберта лежав у нього в кишені.
— І що далі?
— Далі? Інформація. Детальна, чітка і точна, — Марко простягнув Шуберту купюри. — Будемо вважати, що це ваш перший гонорар. За перепис, який сьогодні уже у мене.
Шуберт зітхнув уже з полегшенням. Швидким рухом він прибрав гроші зі столу.
Марко кивнув, підвівся.
— Зустрічатимемось тут, у клубі леді Чеддерс, — мовив наостанок. — Ваші відомості подаватимете у письмовому вигляді, з підписом і датою.
— Навіщо? — Шуберт звів на нього змаруджений погляд.
— Ви мене за дурня вважаєте? — гмикнув Швед.
Сьогодні йому у клубі Сибілли Чеддерс більше робити було нічого. Хіба…
Вийшовши із гральні, він уже збирався перетнути залу для розваг, але майже одразу за дверима стикнувся з нею… Сибіллою Чеддерс.
— Мадам… — він вклонився їй і торкнувся губами руки.
— Охоронець мені повідомив, що ви тут… — вимовила вона якось розгублено замість привітання. Тонкий шар білил, майстерно нанесений на шкіру, приховував її вираз обличчя, як завжди.
— Так, мадам, але уже йду.
— Чому так швидко? — запитала вона і у голосі майнула чи то цікавість, чи то легка нотка розчарування. — Вечір ще не розпочинався!
— Сьогодні у мене інші плани, леді Чеддерс, — відповів Швед, пильно вдивляючись у її очі — єдине, що жило на цьому дивному обличчі-масці. — Робота…
Вона відступила на крок, майнула охоронцю рукою, щоб той відійшов подалі і знову підійшла до Марка занадто близько.
— Даремно! — проказала вона.
— Я знаю, мадам… — погодився з посмішкою він. — Але справи є справи… І коли вони є, то не до розваг… Сподіваюся, ваші люди передали вам маленький вияв уваги від мене?
Якусь мить вона мовчала, наче зважувала, як зреагувати на ці слова. Жіноче обличчя під білилами наче хотіло вирватися назовні і жити своїм життям, не приховуючи емоції.
— То були ви? Я так і подумала, — промовила вона якомога байдуже.
— Мушу йти, леді Чеддерс.
Її вуста ледь затремтіли, але вона швидко опанувала себе, простягнувши знову руку для поцілунку.
Марко уже на вулиці витер губи рукою, сплюнув. На долоні залишився слід білої крейди.
Наступного ранку для леді Чеддерс було доставлено найвишуканіший шоколад, який тільки можна було знайти у Харбіні, свіжі лілії та французькі мереживні білі рукавички. В одній із них Сибілла Чеддерс знайшла записку: «Ваші руки занадто прекрасні, щоб їх ховати під білилами. Прийміть цей скромний подарунок, і навзаєм подаруйте мені надію коли-небудь доторкнутися до вашої шкіри поцілунком…»
Натяк був занадто красномовний. Сибілла Чеддерс не втрималася від спокуси, змила білила з пальців і приміряла мереживні рукавички. Вони були бездоганно впору, британець не помилився…
Так минув місяць. Леді Чеддерс кілька разів на тиждень отримувала квіти та вишукані подарунки, усілякі дрібнички, котрі могли 6 потішити будь-яку жінку, але несподіваний залицяльник не поспішав являтися власною персоною, не просив про зустріч із нею.
Охоронці доповідали: у клубі він бував, приходив не надто пізно, коли її не було у залі, грав із Шубертом, Морландом чи Боліним, іншими завсідниками гральні, часом з японцями чи європейцями партійку-другу, випивав келих бренді, залишаючи кельнеру щедрі чайові, та й ішов собі…