Янголятко в кутих черевиках. Книга друга
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #2
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-54-Х
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга». Краткое содержание книги:
Ми презентуємо другу розповідь про долю Янголятка в кутих черевиках. Жорстокі реалії нового світу в майстерному викладі талановитої авторки й далі дивують, шокують, але, безумовно, захоплюють. Отож вирушаємо разом на бій проти Поганих Хлопців та Дівчат. Гра триває!
«Мене тішить думка, що скоро…»
Безмовний Воїн із довгою-довгою косою.
Брати-близнюки за гамірним сімейним столом. Їхня покійна мати така ж повновида й весела. Їхній близькозорий батько. Їхні сестри-реготунки.
— Вам слід більше їсти.
— Атож!
— Та берегти себе.
— Якось я читала в газеті…
— Мамо.
— Ви мої діти.
— Ти навчатимеш нас, як воювати? — він хотів сказати «убивати».
— А чому ні? Я ваша мати і маю право навчати вас.
Весела дружна родина, двоє сягнистих близнюків за одним столом із примарами.
Волаючі Серед каміння. Довгокосі, тонкорукі, з очима пожирачів.
І тут цей усмішливий Вітчим:
— Людський попіл, — це до веселих торгівців свого барвистого шатра, — найліпший у світі наркотик! Скуштуйте! Скуштуйте! Скуштуйте, щоб знати! Скуштуйте, аби розповісти іншим! Скуштуйте, щоб уже ніколи не забути!
— Прадавні Ацтеки! Пелехаті Вікінги! Жебраки Вічного Міста! Всі вони знали смак попелу! Всі вони знали, як зробити для себе найбільшу з усіх насолод! Куштуйте! Куштуйте! Куштуйте!
— Іще один раз?
— Г-г-г-г-г.
Дати вдихнути лише один раз, аби сказати до Волаючого в Темряві:
— Посеред каміння, люб’язний, серед руїн. Піди та знайди.
— Г-г-г-г-г.
У цьому Місті було так багато попелу…
— Авжеж. Авжеж, ідіть. Цей світ ваш!
Вітчимові почвари, що полюють уночі. Безликі, безгучні, вони полюють на примар і на Гробарів, і на Збирачів Черепів.
— Послухай, — мовив Вітчим до Мачухи, яка сиділа й полірувала нігті. — Ти чуєш?
— Ох, — із п’янливим зітханням. Дослухаючись до передсмертного крику.
— Ааааааааааааа!
І коли б не Семеро Протиборців Злу…
Семеро знову зібралися разом. І виставили «штурмовики» довкола.
— То в скількох ти поцілила сьогодні?
— У трьох, — відкаже весела Пташка.
— П’ятьох, — скаже Цвинтарний Сторож. «Восьмеро», — покаже Безмовний Воїн.
— Семеро, — скаже Охоронець Могил.
— І я вбив сімох.
Поставлені кружка машини. Сім сторожових башт. Автономне чергування семи величезних «штурмовиків».
А ми сидимо довкола багаття.
— Ти розоряла могили?
— Ні.
— Ти кидала у вогонь щось таке, що навіювало б примарам спогади?
— Лишень віття дерев.
— Ти відкривала багажники спалених машин?
— Тільки тоді. Один раз. Я вам уже розповідала.
— Ти вбивала Гробарів?
— Ні.
— То занести її в пам’ять? — спитав Штурмовик, що стояв біля нас.
— Поки що заждіть.
Розділ 12
— Цікаво, а якби Пташка вийшла заміж за одного з близнюків, що тоді робив би інший?
— А якби Штурмовикові придумати ім’я, він на нього відгукувався б?
— А якби Крихітка знайшла свої примари, чи вбивала б вона тоді, аби їх урятувати?
— А якби ти пішов, коли Гробарі сказали тобі «ходімо з нами», то чи сидів би ти зараз отут?
— Цікаво, якби мене знайшов Гробар, чи взялася б я розбивати гроби?
— Якби пішов дощ…
— Дощ?
— Так, вода з неба, — сказала я.
— Не може бути.
— Може.
Я розповідала доти, доки вони повірили мені.
— Якби Пташка…
— Якби Безмовний Воїн…
— Якби в інших Містах…
— Тисяча міст?
— Як це?
— Хіба ще є щось?
Вони чули їхні назви. І кожен намагався уявити їх.
— Місто На Дні Долини! Місто Довкола Пагорбів! Місто На Березі Океану!
Не йняли віри, що вдома в них — самі купи битої цегли.
— А якби прилетів Янгол?
— Янгол?
Я могла б розповідати цілісіньку ніч.
Але тепер я не була їм потрібна. І коли вони всі поснули, я лагідно попросила Штурмовика:
— Не гурчи, дай мені піти геть.
— Я заніс тебе в пам’ять, — сказав він. — Тож ти завжди зможеш повернутися.
— Навіщо?
— Хтось має розповісти їм, що таке — янгол.
Їм?
— Навіщо? — адже вони самі стали янголами цього світу.
Розділ ІЗ
— Ти задоволений? — спитала Мачуха.
— Ну хіба може бути задоволений художник?
— Нічим?
— Чому ж? Про дещо з цього я навіть сказав би «може бути».