Янголятко в кутих черевиках. Книга друга
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #2
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-54-Х
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга». Краткое содержание книги:
Ми презентуємо другу розповідь про долю Янголятка в кутих черевиках. Жорстокі реалії нового світу в майстерному викладі талановитої авторки й далі дивують, шокують, але, безумовно, захоплюють. Отож вирушаємо разом на бій проти Поганих Хлопців та Дівчат. Гра триває!
— Клак-клак, — і натиснути на F1:
— Оце:
«металевий брухт»
— А я можу?
«Ви Можете Використати Це»
Якщо, звісно, вистачить «пунктів сили».
— Аго-о-ов!
— Там нікого нема.
Огледітися й пошкодувати, що багаття таке маленьке.
— А де вони?
— Хто?
— Підземні мешканці.
— Ще коли був перший підземний вибух…
— Вийди до мене.
— Гарний брухт.
— Вийди.
— І великий пістолет.
— Та вийди ж бо.
І посміхнувшись, він увімкне фари своєї машини та вийде на світло.
Мешканець Міста, яке Не Витримало Вибуху. Представник п’ятого покоління людей, що не відали нічого, крім червоно-чорного неба.
Машина. Ну, майже… Майже машина — дім, танк, фрагмент фортечного муру, «штурмовик-19», «дробар каменів та стін».
Довгі поли плаща, намотаний на ліву руку ремінь поламаної гвинтівки.
— Ядерний Чоловік.
— Та ні.
— Мешканець руйновищ.
— Це моє Місто.
— Той, що Вижив.
— Один із Тих, Що Вижили.
— У час Великого Вибуху?
— У час цієї війни.
І не попередивши:
— Обережно! — схопив мене за плече, пригнув і стрельнув над моєю головою.
— Гах! — тричі. З трьох стволів: — Гах-Гах-Гах!!!
І двоє високих чоловіків у довгих чорних плащах упали на каміння.
— Дякую, що врятував мене.
— То їдемо?
— Їдемо, — в його майже машині. В його оселі, танкові, «штурмовику-19». Тримаючись за якийсь нерівний гак, що дзеленчав ланцюгами.
Розділ 7
Два прожектори освітлювали нам дорогу.
Машина-штурмовик-дім летіла крізь місто. Торох! Прохромлюючи стіни. Торох! Здіймаючи в повітря каміння. Гусеничним гуркотом розганяючи чудовиськ.
Поворот, скреготіння та брязкіт — і очі, що спалахнули серед руїн.
— Хто це?
Чудовиська стрибають на руйновищі. Гарчать. Розмахують довгими руками. Люто деруть на собі майже зогниле рам’я.
— Вони безпечні.
Постріл у повітря:
— Бах!
І вони щезли. Руїни знову безгомінні.
Поворот — скреготіння та брязкіт. Вивіска «Ми зробимо для вас…».
— Торох! — рухнули на нас цеглини. Через головний вхід зруйнованої крамниці.
Повз штурмовик, що мигнув з віддаленого перехрестя прожектором.
— Загальмуйте!
Підняти люки.
— Вони не завдадуть нам жодної шкоди. Якщо ми не впиратимемося.
По очах б’є сліпуче світло миготливого прожектора:
— Можете їхати далі.
Закляклий на роздоріжжі поліційний штурмовик. Скелети на обгорілих сидіннях. Уже без снарядів та кулеметних стрічок. Витрачаючи останні батареї на роботу єдиного вцілілого прожектора:
— Загальмуйте!
— Він завжди стояв тут, — частина його світу, нові легенди натомість знищених Вибухом. — Не можна проїхати й не зупинитися. Не можна підійти до нього, щоб не померти. Не можна вимовити вголос напис на ньому, бо інакше він прийде до тебе глупої ночі.
— Не можна проїхати й не зупинитися.
Ті, котрі мчали нам навздогін, теж загальмували й дозволили штурмовику з написом «поліція» на борту засліпити їх.
— Можете їхати.
Гуркотіння трьох машин-фортець.
— Гробарі.
— Вони їдуть услід за нами.
— Спустошувачі могил.
Тут будь-яка купа каміння була чиєюсь могилою. Підняти камінь — порушити чийсь спокій.
Але ж усі померли.
— Я ще живий.
А допоки він живий, не дозволить їм оскверняти своє Місто, яке стало могилами.
Один із тих, що вижили. Скільки їх у цьому місті? Троє? П’ятеро? Семеро тих, котрі оберігають святий супокій мертвих?
— Цвинтарний сторож, — кошлата борода, усмішка без передніх зубів.
— Охоронець Могил, — здоровенні кулаки, рівна спина, широкі плечі.
— Нічна Сторожа, — усміхнені близнюки.
— Ромул і Рем?
— Йоскех і Теймауїт.
— Пташка, — малесенька дівчина в довгому плащі.
— Безмовний Воїн, — ніс починається від середини лоба, чуб на потилиці заплетений у довгу косу.
І останній з Тих, Що Вижили:
— Тепер ти знаєш нас.
Машини стоять кружка. Сім сторожових башт.
Автономне чергування семи величезних «штурмовиків».
— Прошу ввести команду в дію.
— Знищення.
— Прошу обрати, — список на цілий екран: — Спустошувачі могил, Нічні чудовиська, Збирачі черепів, Осквернителі, Мисливці Вісім, Ті, Що Волають у Темряві, Обпалені Виб…