Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
«Норманів винищили тубільці, – поцікавився Еґеде, – чи вони стали жертвою волі невблаганного клімату, чи, може, вмерли від голоду, коли поля змарніли?» Питань багато, а відповіді жодної, і, правду кажучи, відтоді відповідей не побільшало.
Це, наскільки мені відомо, єдиний випадок в історії, коли ціла колонія просто-таки зникла на рівному місці без жоднісінького на те пояснення. Чому ґренландська колонія норманів занепала? Найпопулярніше та, напевно, найліпше пояснення пов’язане з кліматом. Коли морський лід Малого льодовикового періоду оточив Ґренландію, вікінги опинилися в ізоляції, замерзлі та забуті у своєму далекому куточку світу. Нормани програли бій зі стихією.
Але насправді не все так просто. Це припущення, можливо, – помилка, від яких ніхто не застрахований. У реальності все могло піти інакше. Ми ще до цього повернемося.
Іще одне питання: чому нормани полишили Америку, тримаючи її у кулаці ще за майже півтисячоліття до Колумба? Вікінги ж вселяли жах у своїх ворогів, були вправними завойовниками, їм було нескладно просто загарбати чиюсь територію та жити собі спокійно. Хіба ні?
Ну, якщо хтось і справді так вважає, то й тут теж не все так просто.
У цьому розділі ми попливемо на захід разом із вікінгами, перестрибуватимемо з острова на острів, доки не досягнемо Вінланду, краю, де вікінги залишили один-єдиний слід – фундаменти у Ньюфаундленді. Що сталося?
Погляньмо спершу на історичну мапу клімату. Наша машина часу зупиняється просто посеред Середньовічного теплого періоду, що тривав приблизно між 900-м і 1250 роком (у Ґренландії цей період міг початися навіть у 600-х). Коли вікінги вперше вирушили кораблями на захід, могутня центрально-американська цивілізація майя занепала, найімовірніше, через сильні й тривалі посухи. Перестав іти дощ, урожаї збідніли, тож старі міста цивілізації майя за відносно короткий проміжок часу зовсім захиріли.
Що ж зумовило Середньовічний теплий період? Сонячна активність, зміни у морських течіях чи брак вулкана, який своїм виверженням охолодив би планету? Ніхто не знає достеменно.
Кажучи «теплий період», слід зважати, що Середньовічний теплий період не був глобальним явищем. У деяких регіонах, приміром у тропічній частині Тихого океану, було навіть прохолодніше, ніж зазвичай. Також слід пам’ятати, що в цей період надворі не трималася пекельна спека, йдеться радше про нормальні температури (якщо, говорячи про клімат, термін «нормальний» є дозволеним). Що ж до Європи, температура на її теренах сягала рівня, приблизно, ХХ століття. Проте, певна річ, упродовж оптимуму було тепліше, ніж під час доби Великого переселення народів, що йому передувала, та ніж протягом Малого льодовикового періоду, його наступника.
Ми вже були у Високому Середньовіччі, яке саме збігається у часі з Теплим періодом, – доба добрих врожаїв, стрімкого росту кількості населення, прогресу та розкішних страв. Згідно з деякими джерелами, тоді на далекій півночі Англії вирощували виноград. Виноградну лозу до Англії привезли римляни під час минулого кліматичного оптимуму, Римського.
У Норвегії у цю пору вирощують пшеницю значно північніше, ніж сьогодні. У Центрально-Північній Швеції, у провінціях Гер’єдален і Ємтланд, розчищають місцевість для полів. Утім, це не обов’язково означає, що упродовж Середньовічного теплого періоду посіви на Півночі сходили ліпше. Влітку було не лише тепліше, а подеколи й помітно посушливіше, що зумовлювало неврожаї, особливо у Східній Швеції. Однак узимку погода була м’якою та вологою.
У будь-якому разі, тепло та сприятливі погодні умови дали вікінгам змогу вирушити безкраїм океаном на захід. У періоди тепла в Атлантичному океані виникає менше штормів – Арктика нагрівається швидше, ніж широти, і різниця температур зменшується. За це вікінги точно були вдячними. Тепер нормани могли вийти в океан і пуститися до земель, заселення яких доти вважалося нереалістичною ціллю.
Пливучи на захід, норвезькі вікінги в 795 році натикаються на Фарерські острови, першу зупинку на майбутньому шляху до Нового Світу, хоча скандинави про те ще не знали. Втім нормани не першими зійшли на берег Фарерів. Острови вже давно правили за лігво ірландським монахам-самітникам.