Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Водночас наші предки мало в чому нагадували людину навіть звіддаля. У цю добу ще немає жоднісінького поспіху, у перегрітому світі важливою була холоднокровність, рух і вміння пристосовуватися.
На щастя, згодом настануть прохолодніші часи, хоч і повільно. Духота триватиме ще мільйони років навіть після того, як абсолютний пік тепла під час ПЕТМ мине. Але річ у тім, що теплиця повільно, але впевнено почне перетворюватися на морозилку – почнеться поступове похолодання, що триватиме наступні п’ятдесят мільйонів років, закінчуючи нашими днями. Що ж стало причиною цього похолодання? Маленька, незначна водна папороть із назвою Azolla filiculoides окупувала тепле внутрішнє море, що розташовувалося тоді на території Північного полюса. Тут рослина неймовірно швидко розмножується (Azolla здатна подвоювати свою біомасу за декілька днів), тим самим засмоктуючи з атмосфери величезну кількість вуглекислого газу. Азола витягує з повітря десять тонн вуглецю щогектара. Окрім того, помираючи й спускаючись на дно, рослина кам’яніє, назавжди забираючи із собою спожитий вуглець. Унаслідок цього вміст вуглекислого газу в атмосфері знижується з нестримних 3500 до 1000 пропромілле за лишень один мільйон років. Дві третини вмісту вуглекислого газу в повітрі – геть! От тобі й похолодання.
Відтоді ми й стоїмо на цьому шляху. За останні п’ятдесят мільйонів років крива температури переважно опускалася дедалі нижче. Поки на сцені історії не з’явилися ми, люди, і не почали власноруч продукувати вуглець.
У новому, прохолоднішому, світі дощові ліси, що виділяли пару, перетворилися на відкриту місцевість, на якій домінуватиме те, чим динозаври не встигли насолодитися сповна, – трав’янисті рослини. Вони вперше з’явились у пізній крейдовий період, прямісінько перед тим, як смерть із небес наздогнала динозаврів.
Усе більш відкрита, прохолодніша та світліша природа, трав’яниста місцевість пасувала як коням, так і нашому майбутньому предкові, homo, як рукавичка на руку. Обидва види за мільйони років виростають і стають швидшими. Наші предки, попри все, – вихідці з відкритих рівнин, а не з лісів. Ми, homo sapiens, і коні, equus ferus caballus, – бігуни. Не дивно, чому нам так добре одне з одним.
І ми народилися й отримали наш перший поштовх у спину від тепличного світу, але розвинув і сформував нас наступний світ морозильні. Лише коли стане прохолодніше, ми перетворимося на тих, ким урешті-решт стали.
Але поки ще не настав час об’єднати наші сили.
Людям знадобляться мільйони років, аби одомашнити коней. Це сталося приблизно в 6000 році до нашої ери. На євразійських степах. Всівшись на кінську спину, годі було чомусь нас зупинити. Відтак одомашнення хвилею прокотилося Євразійським континентом.
Принаймні поки хвиля людей і коней не досягла берегів трав’яного моря.
Повернімося ж до одного осіннього дня з життя хана Арана (полководця Хубілая, якому довірили завоювання Японії) і його людей. Поки ми прибули у жовтень 1274 року, хан Хубілай уже надіслав японцям декілька повідомлень із закликами мирно підкоритися. Усі посланці повернулися з порожніми руками.
Тоді, подумав Хубілай, залишається лише вторгнення. Для цього потрібні кораблі. Відчувається поспіх, нетерплячий Хубілай дає вказівку за короткий проміжок часу, лише за рік, зібрати та спорядити загарбницький флот, що складатиметься з 900 кораблів. Судна мають перевезти понад 40 000 солдатів морем до Японії з Цюаньчжоу в провінції Фуцзянь. Цюаньчжоу – колишнє найважливіше портове місто Китаю, розташоване на Південно-Східному узбережжі неподалік Корейської протоки.
Строкатість солдатів була не меншою від строкатості флоту. Військо не було монгольською ордою чи елітними вершниками, монголи й справді пливли під вітрилами, але на борту головно перебували китайські та корейські вояки. Флот, що їх перевозив, переважно складався з недбало зібраних річкових човнів, не зовсім придатних для плавби у відкритому морі.
При дворі хана Хубілая та серед монголів у столиці Даду (майбутньому Пекіні), навпаки ж – святковий настрій. Підготовка до вторгнення пройшла, наскільки можна було судити, гладко, монгольське військове командування вважало, що перемога майже у кишені.
Усе почалося, безперечно, перспективно. Імпровізований військовий флот досягає південного узбережжя Японії без значних проблем, солдати сходять на берег на острові Цусіма у Корейській протоці, західніше основних японських островів. Їх зустрічає менше військо японської кінноти, яке швидко полягло. Відтак монгольські вояки займають сусідній острів Ікі, також не зустрічаючи суттєвого спротиву.