За східнім обрієм [Спомини про пережите]

І так ми з Катрусею ішли лісом цілий Божий день. Аж щойно під вечір почулося десь близько село. Ми зупинилися, повернули праворуч і лягли відпочити. Підійшла темна ніч. Ми встали і обережно пішли до крайньої хати. У хаті ми застали трьох жінок. Там нас нагодували, а тоді запитали:

— Куди вам треба йти?

— Проведіть нас, ми в дорозі скажемо куди нам треба йти, — відповів я.

Одна жінка зібралася нас проводити. На подвір'ї я їй сказав, що нам треба обійти їхнє село на ту сторону під той ліс.

— Добре, я вас проведу туди, у мене там є рідня, то я там і заночую, — сказала жінка. Село обійшли без пригод. 3 другої сторони села, під лісом зайшли до однієї великої хати. Там було дві жінки, дівчина і на підлозі спало троє xлопців.

— Що це за люди? — запитав я господарки.

— Це з нашого села хлопці прийшли на вечоринки, то вот і зосталися ночувати, — відповіла господарка. Я розпитав відстань до всіх околишніх сіл. Господарка дала нам вечеряти, а тоді запитала:

— Ви будете ночувати в нас?

— Ні, відповів я, — ми зараз підемо далі.

— А ніч же, і темно, як же ви підете? — доброзичливо сказала господарка.

— Підемо й вночі, — відповів я і велів господарці розбудити xлопців.

Хлопці вже міцно спали молодим сном і неохоче пробуджувались.

— Одягайтеся, хлопці, і зараз нас проведете кілометрів п'ять навпростець через ваш ліс, — сказав я.

— А куди вас провести? — запитав найстарший.

— Швидко одягайтесь, я скажу куди.

Через кілька хвилин ми вийшли на подвір'я і пішли до лісу.

— Ви, хлопці, навпростець через цей ліс проведете нас по напрямку села Гарти, — сказав я.

— А може ми вас проведемо тільки через ліс, до тих хатів, що за лісом, — сказав найстарший хлопець.

— А що це за хати там за лісом?

— Та там всього тільки дві хати, це дуже щасливі хати, вони війни не бачили.

— Як це війни не бачили?

— А так: наступали німці — їх обминули і відступали — також туди не потрапили, а также і наші ніколи туди не заходили, — відповів хлопець.

— Ну, раз так, то хоча ми зайдемо до них, — відповів я.

І так ми ввійшли в ліс. У лісі було темно, темно, хоч око виколи. Я чомусь побоявся, що ті хлопці скористаються з темноти і повтікають від нас, і тому зупинив їх.

— Катрусю, візьми свій чистий носовий платочок і розірви його на три частини.

— А нащо це тобі потрібно?

— Побачиш, скоріше роби те, що я тобі сказав і шукай голки з ниткою.

— Вже все готове, — відповіла Катруся.

— Оце бери і попришивай цим хлопцям з-заду ці клаптики хустини, — сказав я, — показуючи в сторону хлопців пістолетом. Коли вже все було зроблено, я сказав до хлопців: