Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Там, як і у всьому закладі, готувалися до веселої ночі.
Круп’є викладали на столи новенькі нерозпечатані колоди карт та необхідні інструменти для ведення карткових ігор, за барною стійкою кельнери перевіряли склянки й келихи, крутили та розглядали на світлі, натираючи до блиску і прозорості.
Швед сам подивувався своїй передбачливості: у кутку, наче у Харбіні не існувало інших закладів чи ресторацій,'одиноко за пляшкою горілки сидів Костянтин Шуберт. Блідий, невиспаний, змаруджений.
Марко підійшов ближче, відсунув ногою стільця.
Офіціант, угледівши гостя, кинувся до Шведа.
— Склянку бренді, друже, і… сигару, — замовив той.
Шуберт підняв на Марка погляд, стрепенувся, немов побачив привида. Його бліде обличчя зблідло ще більше.
— Ц-це ви? В-ви?
— Так, я. Доброго вечора, пане Шуберт, — промовив Марко англійською, приязно посміхаючись. — Вибачте, що отак, без запрошення всідаюся до вас за стіл. По правді сказати, я сподівався вас тут зустріти… а ви… ніби чорта побачили… Що з вами?
Шуберт уп’явся поглядом у поріз на Марковій щоці.
— Нічого… — промовив якимось потойбічним голосом. — Нічого… містере Мак-Міллан. Усе добре.
— А от зі мною, уявіть, сьогодні мало не сталася халепа. Посеред білого дня мене переслідував якийсь харбінський покидьок.
Шуберт глибоко вдихнув.
— Уявіть собі… цей покидьок вистрелив у мене. Мені вдалося його поранити у відповідь, а він зумів черканути лезом бритви… по обличчю, — Марко вказав рукою на свою щоку.
Шуберт мовчав, ніби води в рот набрав. Тільки лупав очима.
— Словом, я був змушений його застрелити, — Швед витягнув з-за пояса кірсанівський наган, а з кишені — бритву і поклав перед Шубертом на стіл. — Але перед смертю… — проказав він.
Офіціант, який у цей час підніс бренді, сигару та усе необхідне на замовлення Марка, застиг як вкопаний.
— Ідіть собі, друже! Усе добре, — звернувся Швед до кельнера. — Так от, пане Шуберт! — продовжив за мить. — Перед смертю мій убивця зізнався, що пішов слідом за мною не задля банального розбою…
Марко неспішно, акуратно зрізав кінчик сигари гільйотинкою і взявся її розкурювати.
— Його, уявіть собі, якийсь росіянин найняв, — Швед видихнув ароматний дим і продовжив, не зводячи погляду зі свого занімілого співрозмовника. — У леді Чеддерс прекрасні сигари, Костянтине Карловичу, правда ж?
— І ви… В-в-ви дізналися, хто той росіянин? — пробелькотів той.
— Так, — Марко звів погляд на свого співрозмовника. — У нього виявилося таке прізвище… музичне, як висловився мій вбивця-невдаха. Шуберт! Зовсім як у вас, мій друже. Наскільки я розумію, інших росіян у Харбіні з таким прізвищем небагато набереться. Ну а Шубертів, які б найняли вбивцю для британського журналіста — і поготів.
— Брехня! — зашипів крізь зуби Костянтин Шуберт. — Брехня! Звідки ви узялися? Чого вам насправді від мене треба, містере Мак-Міллан?
— І я з радістю подумав би, що це брехня… — усміхнувся Марко, розкурюючи сигару далі. — Якби не одна обставина. Ви у Харбіні людина нова, як і я… Звідки ваше прізвище стало відоме харбінській шушарі? До того ж учора ви покидали цей заклад до краю розлючені на мене. Та ще й оце… — Марко сягнув рукою під пальто і витягнув з-за пояса мисливського ножа з різьбленим держаком.
Узявши його за лезо, передав Шуберту.
— Як бачите, ніж роботи дорогої, різьбленим вепром прикрашений… і вашими ініціалами, пане Шуберт. Ось там, нижче… «К.Ш».
— І чого вам треба? — процідив крізь зуби той.
Швед відкинувся на спинку крісла і видихнув хмарку диму. Пильно подивився на свого збентеженого співрозмовника.
— Я нікому не дозволю отак поводитися зі мною, пане Шуберт… Ви — офіцер і мали б розуміти такі елементарні речі.
— Я був п’яний, — проказав той у відчаї. — Я не розумів, що роблю. Учора ви мене довели до сказу. Та ще й принизили, відступившись від своєї нагороди. Підкинули мені її як недоїдки… Я найняв цього харбінського розбишаку у бажанні помститися вам, містере Мак-Міллан. Зробив це, не подумавши. Протверезівши вранці, я зрозумів, що накоїв, але знайти цього Федьку Кірсанова не зміг… Я гадав, ви уже мертвий… Я не міг його знайти…
— Скажіть… — промовив Марко замислено. — А казенні гроші, оті самі, якими вас забезпечує Вища Монархічна рада, ви проциндрюєте у клубі леді Чеддерс теж неусвідомлено?
Шуберт важко хапнув повітря.
— Ви блефуєте, містере Мак-Міллан!
— Костянтине Карловичу… — продовжив Швед. — Буду відвертим. Я міг би, не чекаючи вечора, зруйнувати і вашу кар’єру, і ваше життя… Розумієте? І тут, у Харбіні, і у Європі у мене достатньо зв’язків, щоб переколотити ваші плани і змусити порядних людей не вести з вами жодних справ… Як подивляться на вас ваші товариші по зброї, поважні люди, які на вас покладають свої надії, довіривши вам чималі кошти і ресурси? Як на вбивцю? Як на п’яницю і картяра? Хто після такого повірить вам?