Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Шуберт замотав головою, закашлявся, лигнувши горілку не у те горло.
— Про що ви? Які товариші?
— Ну… як — які? Із Монархічної ради… Які спорядили вас до Харбіна з дуже серйозною і конкретною метою — зібрати диверсійні загони для боротьби із совєтами. Спорядити усім необхідним… Зрештою, впливові російські емігранти, які осіли у Харбіні і на Далекому Сході і готові фінансувати вашу справу…
Костянтин Шуберт втупився у Марка.
— Звідки вам про це відомо?
Швед розсміявся.
— Я журналіст, пам’ятаєте? У мене робота така — знати. Проте я можу замість бесідувати тут із вами — подати інформацію у загальний доступ… Чи продати. Советам, японцям… Зрештою, у редакції «Обзервер» тільки й чекають гарячих новин…
— Які у вас докази, Мак-Міллане? Чи ви гадаєте, я повірю вашій пустопорожній балаканині?
Марко відпив бренді. Подивився на Костянтина Шуберта майже зі співчуттям.
— Костянтине Карловичу, ваші переписи у мене. Писані вашою рукою. З переліком необхідного для диверсійних загонів забезпечення… — відповів Швед. — Як там у вас… дайте, пригадаю… «на загін виділити по два легкі кулемети-метральєзи і до кожного по 500 патронів; чотири автомати Бергмана і до нього по 800 патронів Маузера; два кулемети Льюїса…»
Шуберт затулив обличчя долонею. Промовив майже істерично:
— Замовкніть! Звідки ви їх узяли?
— Пане Шуберт… У вас похмілля? Не будьте дитиною.
— Ви знищили мене, — проказав той із нудьгою у голосі. — Чорти б вас ухопили, Мак-Міллане… Ви знищили мене!
Марко усміхнувся і промовив лагідно, немов перед ним сидів не Шуберт, а мале хлоп’я.
— У жодному разі… Навпаки — я хочу забути дурню, що сталася поміж нами, і дати вам шанс, пане Шуберт, виконати свою справу до кінця. Укріплення совєтів на Далекому Сході і у Харбіні не цікаве нікому. Ні Монархічній раді, ні японцям, ні європейцям… Самі розумієте. Крім того, не забувайте… Ваша родина у Парижі… на пташиних правах… Ви ж не бажаєте своїм рідним зла? Чи, може, маєте ілюзії, що Монархічна рада опікуватиметься родиною зрадника?
Костянтин Шуберт схилив голову на руки, наче то була плаха.
— Кажіть, містере Мак-Міллан… Схоже, у мене немає іншого виходу.
Марко глипнув на Шуберта, який вже і зовсім упав у відчай.
— Не лякайтеся, виходу немає тільки з домовини. Я не видам інформацію про вашу місію. І про ваші слабкості також. Обіцяю. Але натомість…
— Що натомість? — стрепенувся Шуберт.
— Натомість ви маєте зробити для мене дещо.
— Що саме?
— Повна інформація про формування загонів, про їхнє озброєння, операції, що плануються, які території охоплені… УСЕ, що стосується вашої місії…
— Навіщо вам, британському журналісту, ця інформація? — важко промовив Шуберт. — Навіщо? Самі ж кажете — не збираєтеся заважати антибільшовицькому руху…
Марко хитнув головою.
— Костянтине Карловичу… Сьогодні у кожної європейської держави на Далекому Сході є свої інтереси. І тільки розуміючи повну картину, можна ці інтереси якнайкраще відстоювати. Вам справді нічого не загрожуватиме. Навпаки… Я щедро платитиму за вашу інформацію. Гроші ж вас цікавлять? Власні, маю на увазі, а не казенні, за які потім вам треба звітувати перед Монархічною радою?
— Гроші? — Шуберт підняв на Марка погляд загнаного звіра. — Гроші сьогодні цікавлять усіх.
— І ще… — Швед кивнув офіціанту, попросивши аркуш паперу і перо: — Пишіть…
— Що я маю писати?
— Те, що я вам продиктую…
Шуберт скривився, наче від раптового нападу головного болю.
— Ой… тільки не робіть таке пісне обличчя! — розсміявся Марко. — Ваша офіцерська честь після того, як ви найняли для мене убивцю, мусить змиритися з тим, що ви не завжди готові їй слідувати, Костянтине Карловичу. А щоб і зовсім приспати її — ось вам… На перший раз.
Марко дістав із кишені купюри.
— Тут не так багато, зате у фунтах — найнадійнішій європейській валюті, яка мені відома. За кожну цінну інформацію отримуватимете ще… Дивись, і назбираєте собі на світлий день. Зможете поїхати, куди забажаєте.
Шуберт сіпнувся, несміливо простягнув руку, але Марко випередив його, накривши купюри долонею.
— Пишіть, — мовив тихо. — Пишіть. І гроші ваші.