Право на пиво
- Автор: Копил Віталій, Сандлер Юлія
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-90-6
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Право на пиво». Краткое содержание книги:
Пам’ятайте тільки про одне: якщо навіть гарного пива надто багато — це погано. Тому п’ємо в міру! Де мій келих? Наливай!
Не секрет, що пиво є улюбленим напоєм фанів, тобто аматорів фантастики. І саме конкурс оповідань про пиво викликав широкий резонанс серед письменницької та читацької громадськості. Отже, відкоркуйте пляшечку «Оболоні» і починайте читати. Це чтиво пасує під пиво!
— Ну, так, звичайно ж, — порушив тривалу паузу старий. — Забава Путятивна! Найкрасивіша дівчина стольного граду! Це ж через неї Добриня викликав тебе на битву? Ти покохав Забаву? Після того як украв? — цікавість Олексій Гавриловича була невичерпною.
— Та не крав я її! — голос Змія зміцнів. — Сама до мене прийшла. Добриня розсердився, що дівиця-красуня залишила його заради мене.
— Ніколи не знав про це! Ось що я кажу, — старий тремтячою рукою зняв окуляри, витер очі. — Ніхто у світі не знав про твоє кохання. У билинах про це нічого не говориться.
— Ну так… так… звісно. Читав на дозвіллі билини ці. В усіх книгах Зміїще поганий та кепський! Слова доброго ніхто не промовив! — Горинич зі стукотом поставив кухоль на стіл, не зважаючи на пляму, що розпливлася на білосніжній скатертині. — Злісні наклепи на рід Гориничів. Від заздрості все це!
— Так, друже мій, я тебе розумію, — важко зітхнув Олексій Гаврилович. — Заздрість, наклеп, кохання, яке не повернути, самотність і порожнеча наприкінці довгого шляху.
Горинич глянув на старого, який зажурився, поклав руку йому на плече:
— У Змія є друг. У друга є Змій.
— Добре, добре! А тепер повільніше. Камера за дзеркалом від’їжджає, далі, далі! Тепер панорама всієї кімнати. Двоє чоловіків за столом. Права камера! Великим планом кухлі з пивом у руках! — режисер за пультом віддавав накази, стежачи одночасно за роботою двадцяти камер, миттю вихоплюючи з калейдоскопа екранів найбільш виграшні кадри.
Василь Федорович сидів у телевізійній студії, до якої потрапляла інформація про кожну секунду життя Оболоньського дива. Звідси змонтований, приправлений рекламою матеріал розтікався по всьому світу. Він сидів і невідривно дивився на монітор. Від туги, що хлюпалася в очах Змія Горинича, Василю Федоровичу самому стало сумно. «Змій Горинич Оболоньський» став найудалішим і найприбутковішим брендом. Але чогось не вистачало. Це незрозуміле відчуття нестачі чогось дуже важливого, потрібного сиділо у свідомості Василя Федоровича, як скалка. Маленька, гостра колючка, яку неможливо витягнути.
— Відмінна сцена, шефе! — вигукнув Сергій. — Дивіться, як задушевно розмовляють. Так навмисне не зіграєш! Вставимо у ролик, га?
Сергій переможно глянув на шефа. Той не поділяв його захвату.
— Щось не так? — здивувався Сергій.
Василь Федорович зітхнув.
— Як ти гадаєш, чим ми займаємося?
— Зараз, чи взагалі? — збентежився Сергій.
— Узагалі.
— Зрозуміло, чим, — посміхнувся Сергій. — Пиво продаємо. Не вгадав?
Василь Федорович подивився на нього співчутливо, і Сергій раптом згадав цей погляд: колись так само дивився на нього дідусь у курилці. Як на студента-двієчника.
— Не вгадав. Зовсім нещодавно я теж так думав, а тепер — ні. Робота, робота. День і ніч. Підвищення обсягів продажу, злиття, поглинання, стратегія розвитку… — Василь Федорович посміхнувся. — Додому прийдеш — єдина радість кіт Казимир.
Сергій співчутливо зітхнув. Усім було відомо, що в генерального директора немає дітей.
— Може, єдине, що я зробив доброго, — Василь Федорович говорив тихо, начебто намагався переконати самого себе, — це допоміг старому здійснити мрію його життя.
По той бік екрана Горинич піднявся, підійшов до дзеркала і простягнув руку до скла.
Василь Федорович підвівся і теж простягнув руку до екрана.
Їхні пальці зустрілися.
Минуле і сьогодення. Людина і легенда. Казка і реальність.
Вони стояли і дивилися один одному в очі…
Вадим Тарасенко
Останній рейс Шерлока Холмса
Простір набубнявів і виплюнув із себе космічний корабель. І тієї ж миті чотири торсіон-датчики, вкриті броньовими ковпаками, в унісон повідомили Центральному Бортовому Комп’ютерові, що корабель класу S2 «Гермес» знаходиться у стандартному тривимірному просторі Ейнштейна-Рімана. Гіперпоріг успішно перейдено. За невловимий для людської свідомості проміжок часу, після одержання цього сигналу, ЦБК знайшов потрібний файл і запустив програму перевірки корабля. Електронні імпульси заметушилися по відсіках, просочуючись у найпотаємніші куточки. І звідусіль назад поверталася стандартна відповідь, висловлена безпристрасною електронною мовою: «Норма»; силова установка — «Норма»; енергоустановка — «Норма»; система життєзабезпечення — «Норма»… По всіх 1278 параметрах — «Норма». «Гермес» успішно здійснив стрибок у 237 світлових років.