Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
У 1960–х рр. топлес монокіні спричинили нову хвилю обурення. Приблизно з 1970–х рр. бікіні зменшили до мікрокіні: маленьких клаптиків тканини, які прикривають лише соски та геніталії. Не так уже й багато жінок пристало до нової моди. Замість тенденції якомога більше провокувати мінімальною кількістю елементів одягу на жіночому тілі розквітла культура відпочинку з новими трендами купальної та пляжної моди. Ця одежа досі підкреслює голизну, проте в західному світі майже не викликає відрази. Те, що жінки і чоловіки бачать одне одного в купальниках на пляжі – досить неприємна ситуація в дев’ятнадцятому столітті, – стало нормою для більшості людей, принаймні в цій частині світу.
Правила щодо частин тіла, які можуть під час купання залишатися неприкритими, різняться від країни до країни. Геніталії, сідниці та жіночий бюст майже всюди ховають під одягом. У басейнах, де вимоги часом строгіші, ніж на громадських пляжах, купання в одязі здебільшого заборонено з міркувань гігієни чи/і безпеки. Це проблема для мусульманських жінок, які вважають, що їхня релігія дозволяє плавати лише одягненими.
Контраст між західним суспільством і штибом життя на Середньому Сході донині разючий, та й усередині ісламського світу існують значні розбіжності. Є жінки, що не прикривають тіла, жінки, що роблять це з власної волі, а є й такі, що зодягаються з ніг до голови з примусу спільноти, в якій живуть. За легендою, пророк Магомет заохочував мусульман навчатися стріляти з лука, плавати та їздити верхи на коні. Один духівник, інтерпретуючи легенду, стверджує, що в ній ідеться про палкий заклик займатися спортом161. Існують країни, в яких більшість представників духовенства виступає категорично проти змішаних видів спорту й присутності двостатевої публіки на спортивних подіях, оскільки чоловікам заборонено бачити більше, ніж обличчя і руки, а жінкам заказано дивитися на чоловіків під час заняття спортом.
Мусульманки, які люблять займатися спортом і плавати, розпачливо запитують, як їм подолати всі ці перешкоди. Як і їхні європейські посестри вісімнадцятого-дев’ятнадцятого століть, вони змушені починати плавати повністю одягнені.
Повсюди фундаменталісти намагалися контролювати громадське життя, на морі та пляжі зокрема. Згідно з їхніми правилами, купання повинно бути halal («чисте»), однак навіть сам факт купання жінок одягненими в очах фундаменталістів виглядає як haram («нечестивий»). Одна молода туніска стривожено пояснила мені, у чому полягає суть проблеми: «Навіть коли ми одягнені, усе добре прозирається, адже ми виходимо з води мокрими. Як тоді може сучасна мусульманка-вірянка заходити у воду?» На фото, зробленому в Порт-Саїді, бачимо море і чотирьох одягнених жінок. Чоловік з голим торсом стоїть поряд без жодного сорому, готуючись зануритись у воду. Двоє жінок сидять у надувному човні, одягнені вони в чорні нікаби, тільки очі видніються. Чоловік тягне човен за мотузку синню Середземного моря, що виплескує. Перед човном стоять іще двоє так само закутаних жінок, вода сягає їм пояса. Усі вони під наглядом одного чоловіка, який буквально управляє ними (мал. 25 кольор. вкладки).
Аби дати одновірницям шанс на халяль – плавати благочестиво і з насолодою, – Ахеда Занетті, австралійка ліванського походження, придумала буркіні. Цей одяг призначений спеціально для мусульманок, покриває тіло купальниці з голови до ніг і швидко висихає (мал. 27 кольор. вкладки). Буркіні дуже нагадував купальний закритий костюм, в якому плавали жінки на Заході ще понад століття тому, аби відповідати тогочасним нормам етикету. Подібна ідея спала на думку Занетті тоді, коли вона не вперше побачила багато мусульманських дівчат і жінок, ретельно запакованих до плавання, щоб не перечити релігійним правилам, інтерпретованим саме так. Як і бікіні, буркіні – костюм із двох частин, але на довгий рукав, з довгими штанинами і чепцем на голові. Дизайнерка проголосила свій винахід купальника халяль. Колекція Занетті, початково чорного кольору, а нині яскравих барв, популярна серед мусульманок Австралії та й не тільки.
Халяль чи ні, у серпні 2016 року стосовно французької Рив’єри наклали місцеві підзаконні акти, які передбачали, що кожна людина в купальному одязі мусить «поважати добрі звичаї та секуляризм», інакше її позбавлять права перебувати на пляжах і купатися. Ці настанови поширилися на різні міста уздовж пляжів після того, як у Каннах уперше заборонили пляжну одежу, що демонстративно підкреслює належність до певної релігії саме в той час, коли Франція загалом, а надто місця особливого релігійного значення представляють собою мішень для терористичних атак, аби «не перешкоджати громадському порядкові»162. Згідно з підзаконними актами, були заборонені буркіні, що спричинило неабияке протистояння в суспільстві, оскільки конституційна секуляризація зайшла в конфлікт зі свободою віросповідання.