Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Що думають духовні мужі про ці «мусульманські» купальники? Це «гідна похвали ініціатива, з появою якої жінки мають можливість корисно проводити час на пляжі. Проте великою перевагою було б, якби жінки послуговувалися таким одягом лише в окремих місцях», – каже Абдеразак Ель Джей, професор-мусульманіст з Університету Мухаммеда V і член Ради улемів у місті Рабат. «Правила моральної поведінки потрібно поважати»163, – вважає вчений, тому «неприпустимо, аби ці жінки перебували в товаристві оголених!». Очевидно, професор має на увазі чоловіків у плавках і жінок у купальниках чи в бікіні, які перебуватимуть на одному й тому самому пляжі.
Опоненти вважають, що буркіні суперечить культурному кодексові «того виду суспільства, яке ми самі обрали», на думку марокканського соціолога Едзіне Абдельфаттаха, – «однак хто такі ці “ми”, від імені яких виступаємо?». Купання й відпочинок на пляжі одного й того ж моря зовсім не є опцією для його «ми», однак інша ісламська група марокканського суспільства сповідує протилежні цінності164.
Ніхто не озвучує проблему вголос, але глибинний страх полягає в тому, щоб побачити жінку в буркіні та відчути якийсь «порух плоті», за словами раннього християнина Івана Мосха. Однак західні чоловіки, що звикли бачити жінок у купальниках, здається, не роблять собі з цього жодної проблеми. У цьому ж і вся суть, чи не так?
Покриті жінки сподівалися, що завдяки буркіні нарешті зможуть плавати без відчуття провини, але завжди знайдуться люди, цілоденне завдання яких – звинуватити інших у безпутності. У списку шанованої мечеті Аль-Азхар у Каїрі серед фетв – юридичних порад (щоправда, відхилених через недолугість), – що їх запропонували відомі й не дуже церковні авторитети, є окремий пункт про купання жінок у морі й відповідні штрафи. «Слово, що означає “море”, чоловічого роду, тож коли якась жінка занурюється в нього, то відразу вчиняє перелюб, торкаючись геніталіями води»165.
У житті часом треба наважатись і зробити власний вибір, саме так чинить багато мусульман, тим паче що лише купці мусульманських вірян ніколи не доводилося мати справу з наклепами чи чутками щодо своєї доброчесності. Навіть зразковій Аїші випало на долю стикнутися з таким, попри те що вона була улюбленою жінкою пророка Магомета. За одною легендою, пророк Магомет сказав: «Аллах не дивиться ні на тіло наше, ні на зовнішність, лиш на серце та вчинки»166. Вислів цей заслуговує на значно більшу увагу, ніж наразі отримує.
Сучасні уявлення про купальні костюми та інші «тілесні» справи залежить від інтерпретації давніх релігійних приписів. Хто вірить у те, що Господь не просто так подарував людям розум, спроможний розмірковувати над суперечливими коментарями щодо священних текстів. Усе більше і більше вірян саме так і роблять, приймаючи власні обережні та зважені рішення на підставі розуму.
6. Релігія та історія зодягання
Гола та, на якій і нитки нема, чи вважають нагою ту, що прогулюється без хустки на голові або наважується показати неприкриті руки? Відповіді на запитання, як виглядає голий чи одягнений, різняться між собою, навіть у тих, хто сповідує віру в одного й того самого Бога. Релігії впливають на те, як саме людина сприйматиме своє тіло і тіло інших. Подеколи вони провокують страх і сором, декларуючи ідею, що голизна – уже завідомо табу, аби запобігти бентежним відчуттям і забороненій спокусі.
Усюди у світі існують певні правила одягання (деколи оголення), що мотивують чоловічу й жіночу поведінку, ця тема надзвичайно розлога. У цьому розділі я з практичних міркувань звузила вибір до розгляду норм одягання, характерних для трьох релігій, колискою яких був Близький Схід, а він і досі відіграє значущу роль у світі: юдаїзму, християнства та ісламу.
Аби змушувати людей дотримуватися певного кодексу одягання, у юдейській традиції ці правила вознесли до рівня релігійного закону. Мусульманський шаріат також видав строгі приписи щодо вдягання. У наведених прикладах практика залежить від того, які погляди сповідували віряни: ліберальні чи ортодоксальні. Глобалізація тут і там розмила деякі давні правила, утім окремі з них залишилися, їх перейняли й модернізували. Це трапляється дедалі частіше відповідно до наростання критичних чи образливих думок ззовні, що звучать як погрози.