Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

«Якщо ви перебуваєте десь у публічних місцях і хочете відвідати лазню, переконайтеся спочатку, що вона саме для мужчин. Не варто ризикувати, що ваше тіло в такий негожий спосіб побачать жінки, ви привабите їх, адже жінки падкі на спокусу»148.

Церква не перечила таким купанням, але церковні ради іноді виступали проти громадських чи мішаних лазень. Хворим людям дозволяли часте купання, а от здорові мусили утримуватись і поважати думку духовенства. Здоровим ченцям, «а поготів молодим» не радили часто користуватися лазнею, ну і, звісно, на цю розкіш не годиться витрачати багато часу. Принаймні таку думку висловлював Григорій Великий, перший монах, який став Папою. Він вбачав у римській тілесній культурі гріховність і зневажливо називав благодатні термальні води «соборами плоті»149.

Коли лазні розподілили за статями, то в жіночих секторах деколи допомагали євнухи. Однак єпископи пішли занадто далеко, позаяк євнухи однаково залишалися чоловіками, хіба не так? Можливо, краще було б, якби діви-християнки взагалі не відвідували громадських лазень, адже там вони споглядали голі тіла одружених або, ще гірше, бачили вагітних жінок: «Це жалюгідне видовище, – писав отець церкви Єронім (бл. 347–420 рр.) в одному з листів. – Я категорично не схвалюю лазні для повнолітньої діви. У такому віці вона мусила б шаріти й знемагати від самої ідеї бачити себе оголеною. Під час всеношних і посту незайманка притлумлює свою плоть, змушує її коритися. Задля холодної цноти вона повинна погасити полум’я бажання та дівочої пристрасті. Навмисною мерзотністю вона поспішає зашкодити власному гарному виглядові. Навмисне заплямовуючи себе, вона прискорює руйнацію власної привабливості. Тож для чого підливати олію у притишений вогонь, приймаючи ванну?»150

Цей згодом святий отець-відлюдник не приділяв ніякої уваги тілесним благам. За погляд на тіло звисока, утримання від плотських утіх і відмову приймати ванну Єроніма в епоху раннього християнства вважали символом святості: зневага до плоті та аскетичний триб життя допомагав ченцям і незайманкам героїчно притлумлювати пристрасть і хіть.

За часів Середньовіччя в західних містах потреба в лазнях помітно зросла. Можна було дозволити собі за невеликі гроші прийняти теплу ванну – розкіш, адже вдома люди мали тільки збанок для вмивання. Коли вода нагрівалася, на вулицю виходили оповісники з метою заманити потенційних клієнтів: у ваннах містилися білизняні підкладки, щоб захистити під водою купальників, які були лише в головних уборах, од скалок чи друзків. Тут вам могли стрітися мандрівні купці чи солдати і повідати про свої пригоди в різних куточках світу.

Релігійні авторитети нерідко засуджували лазні як місця втраченої моральності, хоча не всі лазні мали однаково погану репутацію. Жінки та чоловіки, що заходили у воду голими в товаристві інших, порушували будь-які моральні коди: «їхня поведінка якраз годилася стати мандрівкою в один кінець – до чистилища чи до пекла».

У Середні віки видовища в лазнях були популярним об’єктом для художників, можливо, саме голизна цікавила митців найбільше. На картинах зображені чоловіки і жінки, що затишно сидять у дерев’яних ваннах. Поряд їжа, фрукти, лунають звуки музики, а на задньому тлі вже чекає охайне розстелене ліжко (мал. 23 кольор. вкладки).