Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
То рубіни дорогі —
Подарунок чарівниць...
Я лечу, щоби зірвати Вранці крапельку-росу,
Кожній примулі росинку,
- Мов коштовності, несу».
На пояснення такої дивної назви — «пенсіонерки», слід зауважити, що починаючи з 1539 року англійські королі мали звичай тримати при собі особливу варту з 50 охоронців, котрих називали пенсіонерами, оскільки їм надавалось розкішне, як на той час, утримання (50 фунтів стерлінгів на рік), двоє коней і чудовий, із золотої парчі, одяг. І ось, натякаючи на золототканний одяг придворних пенсіонерів королеви Єлизавети англійської, Шекспір і називає примули пенсіонерками цариці-чародійниці.
Та особливого значення в Англії примула набула відтоді, як стала улюбленою квіткою знаменитого лорда Біконсфільда, котрий після однієї події у своєму житті жодного дня — чи то взимку, чи влітку — ніде й ніколи не з'явився без цієї квітки у петлиці.
Щоб пояснити таку постійність стосовно однієї й тієї ж квітки, слід зауважити, що в Англії у великосвітських людей існує звичай, котрий вважається вищою мірою фешенебельним,— носити у петлиці квіти. Причому, найвищий шик — вірність раз обраній квітці за будь-якої пори року, що, звичайно, можуть собі дозволити тільки дуже багаті люди, оскільки більшість із квітів неможливо мати цілорічно, якщо не вирощувати їх у теплицях.
Що стосується вибору лордом Біконсфільдом примули й такої щирої прихильності до неї, то про це оповідає ось яка романтична історія.
«Одного разу лорд Біконсфільд, тоді ще юнак зі скромним прізвищем Дізраелі, був запрошений на бал у Букінгемшир до одного із своїх впливових род ичів. Прогулюючись зі своїм приятелем залами палацу, він звернув увагу на чудесний вінок з примули, що прикрашав голівку чарівної незнайомки, і сказав:
— Не може бути, що ті примули були штучні, у них така повнота життя, ніби вони щойно зірвані в саду.
Його приятель, одначе, мав іншу думку й доводив, що ті примули неодмінно штучні, проте прекрасно зроблені. Слово по слову, виникла суперечка, й справа дійшла до парі.
— Ці примули мене так зацікавили,— сказав Дізраелі,— що я повинен знати правду. Ось п'ять гіней, б'ємося об заклад і попрохаємо саму красуню вирішити нашу суперечку.
Приятель, що був знайомий з дамою, попросив у неї дозволу представити їй Дізраелі й розповів про їхнє парі.
— Дуже шкода,— відповіла красуня,— але ви програли парі: містер Дізраелі має рацію — це справжні живі примули, я зірвала їх сьогодні вранці у своєму саду й сплела з них вінок.
Кажучи так, вона вийняла зі свого волосся одну з примул і, подаючи її Дізраелі, з усмішкою мовила:
—Переконайтесь самі у своїй перемозі.
Захоплений Дізраелі увіткнув квітку у петлицю й цілий вечір ходив із нею. Наступного дня, під час візиту до красуні, на нього знову чекала радість, він знову одержав з її рук примулу, й відтоді щодня мав щастя одержувати по квітці протягом свого перебування в Букінгемширі.
Але чарівну даму очікував дуже сумний кінець. Прогулючись одного разу верхи на новому, незнайомому їй коні, вона впала й так розбилась, що підхопила сухоти й швидко згасла.
Невдовзі після цього Дізраелі вдруге приїхав до Букінгемшира, але знайшов уже тільки могилу красуні Мабель,— так звали юну даму,— і, вибравши з усіх розкішних квітів на могилі лиш примулу, узяв із собою як дорогий спогад.
З тих пір примула — його улюблена квітка, й він ніколи з нею не розлучається. Хоч би де перебував: у парламенті, на балу, на прийомі у королеви чи просто вдома — завжди мав квітку в петлиці; а згадуючи молоду, дочасно померлу красуню, ніколи інакше її не називав, як Primula veris, або Примроз (primrose), так називають окультурений різновид цієї квітки в Англії.
І тепер щорічно 19 квітня, коли урочисто святкується в Лондоні річниця смерті цього видатного англійського державного діяча, усі присутні на честь його пам'яті носять на грудях або у петлиці примулу, а могила лорда постійно вкрита густим килимом цих квітів...»
Бажаючих прикрасити себе квітами Біконсфільда у цей день так багато, що навколо будівлі парламенту й на сусідніх вулицях численні торговці заледве встигають рахувати гроші, а ті, хто придбав квіти, поспішають зайняти місце у процесії Перед статуєю Біконсфільда.
Це патріотичне паломництво у Вестмінстер, починаючи з 1881 року (рік смерті Біконсфільда), й прикрашання пам'ятника примулами незмінно повторюється.
Турботи про увічнення пам'яті славного англійського прем'єра взяла на себе заснована у 1889 році ліга примули «Primrose League», котра має тепер свої відділення у всіх багатих центрах Об'єднаного Королівства.